Місце під сонцем. Або чому я буду вирощувати нішеві культури

Наталя Рубан

Ще один сільськогосподарський сезон позаду, урожай зібраний і проданий, зароблені кошти стрімко тануть, а ще й зима не закінчилася. Про що думають середні та дрібні фермери в Україні? Витрачено колосальну кількість ресурсів (сил, засобів, матеріалів) на вирощування овочів і фруктів, а віддача зовсім не відповідає очікуванням. Міжсезоння - це саме той час, щоб осмислити і проаналізувати ситуацію, зваживши всі плюси і мінуси роботи. Може, варто зробити ставку на нішеві продукти, такі як аспарагус, батат, шафран, шоколадний перець, яєчний баклажан, ревінь, артишок, цикорій?

Урожай, який не в радість

Ціни на енергоносії стрімко зростають, не дешевшає і праця найманих працівників, повсюдне підвищення цін на все - незмінний супутник сьогоднішнього часу. І тільки ціни на стандартний борщовий набір овочів зберігають відносний спокій. Це радує споживачів, але хвилює виробників.

Що ж відбувається? Одна з причин «стабільності» цін на овочі - це звуження ринку збуту. Геополітичні зміни в країні наклали свій відбиток на обсяг продажів овочів і фруктів. Ще кілька років тому великому врожаю раділи, тому що доходи росли прямо пропорційно «видобутку» з полів і садів. Все, що вродила земля, збували якщо не в Україні, то в Білорусі, Росії. Тепер перевиробництво - проблема. Перенасичення ринку овочами та фруктами того чи іншого виду відзначається на їх ціні, яка стає невигідною для виробника. Добре, якщо фермер в цих умовах виходить хоча б на мінімальний прибуток, гірше, якщо на нуль або в мінус. Низькі ціни на овочі - це палиця з двома кінцями.

Державі вигідне перевиробництво овочів. Чому? Загляньте в споживчий кошик, значну частину її обсягу займають овочі. І рівень інфляції, який демонструють Міжнародному валютному фонду, залежить від того, скільки коштують наші овочі.

Але неприбутковий бізнес, як безплідна земля, не годує і змушує шукати нового ґрунту для діяльності. Неприбуткове фермерство - проблема багатогранна. Нівелюється формування середнього класу, від цього програє і держава, яка втрачає податкові відрахування в казну, і, звичайно, самі фермери, якість життя яких погіршується. І потім, мова йде про важливе завдання - забезпечення населення продовольством, в даному випадку ми говоримо про овочі та фрукти. Рівень сільськогосподарського виробництва є одним із значних індикаторів розвитку продовольчого ринку. Перекидання м’яча формування продовольчого ринку на поле сільськогосподарських монстрів, агрохолдингів, загрожує монополізацією ринку з усіма витікаючими наслідками. Словом, є про що подумати.

В «нішовики»!

Український проект бізнес-розвитку плодоовочівництва (UHBDP) працює в Україні з 2008 року, але тільки в 2014 році отримав приставку «бізнес», переорієнтувавши свою діяльність на допомогу фермеру в створенні агробізнесу. Проект сприяє розвитку сільського господарства в Україні, створюючи «родючий ґрунт» для підвищення добробуту малих і середніх фермерів.

На думку фахівців проекту UHBDP, існує кілька сценаріїв виходу з ситуації, що склалася на ринку плодоовочівництва. Один з них - зайняти «вільні стільці». Пам’ятаєте дитячу гру, коли бігають по колу, стільців менше, ніж гравців, і виграють ті, хто встигають сісти на них. У нашому випадку стільці - це нішеві культури. Багато фермерів придивляються до них, але не як не можуть зважитися «сісти на стілець» - зайняти ділянку ринку, що обіцяє фінансовий успіх. А між тим, виграє той, хто першим прийме рішення піти в «нішовики».

Менеджер з розвитку плодоовочевого ринку Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва UHBDP Сергій Потапов пояснює, що нішеві культури завжди високодохідні і цим привертають агробізнесменів.

- Для більшості людей нішеві культури - це щось чарівне, виробництво чого приносить багато грошей. З іншого боку, для того, щоб сипалися гроші, у того, хто готовий заплатити за екзотичні овочі та фрукти, повинен бути досить високий дохід, - говорить Сергій Потапов.

Нішеві культури - це завжди дороге задоволення. У структурі ціни плата за новий смак, за ексклюзив, за ручну працю. Про все по порядку. Сучасне покоління споживачів постійно тяжіє до чогось нового: нові країни, нові смаки, нові емоції. Цей штрих притаманний нішевим культурам. Відмінна риса таких культур - застосування ручної праці при вирощуванні або зборі. Роботи і комбайни не зможуть замінити людські руки в роботі з делікатними культурами (наприклад, спаржа, батат, шафран). Ще один штрих - нішеві культури на ринку в дефіциті, їх завжди мало, щоб задовольнити потреби.

За великим рахунком, нішевими продуктами можуть стати будь-які овочі або фрукти в певному місці в певний час для певної аудиторії покупців. Тут, немов у класичній драматургії, необхідне дотримання трьох обмежень: єдність дії, єдність місця та єдність часу.

Наприклад, молода картопля на початку березня - це нішевий продукт. Ранньою весною покупець зголоднів до свіжих овочів, організм вимагає мінерально-вітамінного підкріплення, словом, покупець готовий платити багато за те, щоб пригубити смак весни, нового життя і відчути приємні емоції передчуття літа.

Листя салату, пахучий кріп, ароматна петрушка в січні-лютому - теж нішеві продукти. Смак літа посеред зими завжди вносить яскраву ноту в «холодне» меню. Не випадково, в останні роки зелень стала незмінним атрибутом новорічного столу.

Ати-бати! Шли батати

Є й такі культури, яких в Україні днем з вогнем не знайдеш. Скажімо, батат. Його ніша в нашій країні абсолютно вільна.

Батат - це бульби квітки іпомеї, зовні схожого на петунію. Інша назва батата - солодка картопля. Він відрізняється більш високим вмістом крохмалю, ніж традиційна картопля. Бульби батату до 30 см завдовжки, соковиті, з ніжною м’якоттю і тонкою шкіркою. Нехай вас не лякає слово «солодкий». Батат безпечний для діабетиків. У нього низький глікемічний індекс, і після його вживання рівень цукру в крові не підвищується. Солодкий картопля багатий клітковиною, він швидко насичує, але не сприяє збільшенню у вазі. Батат є потужним антиоксидантом, високий вміст вітаміну С в ньому забезпечує захист від дії вільних радикалів.

Сьогодні батат - це одна з наймодніших культур в Європі, модніше, ніж аспарагус (спаржа), вживання його зростає з кожним роком. Імпортний батат є і в українських супермаркетах, вартість 1 кілограма близько 80 грн.

- Уже три роки в Харківській, Херсонській, Черкаській, Дніпровській, Запорізькій областях вивчають можливість вирощуванні цього коренеплоду, підраховують собівартість виробництва заморського овоча. Наш покупець сприймає його як дуже рідкісну і дорогу екзотику, без якої цілком можна обійтися. Якщо український батат буде коштувати 10-12 гривень, людей, які відчувають бажання його спробувати, стане більше, - каже Сергій Потапов.

Солодка картопля фрі стає все більш популярною, цю страву ви знайдете в меню практично кожного європейського ресторану, тому що батат - це новий смак і здорова їжа. З батата готують пудинги і пюре, його запікають в духовій шафі і смажать на барбекю. Солодка картопля - це популярний продукт серед людей, які ведуть здоровий спосіб життя, його вживають спортсмени, люди, які страждають серцево-судинними захворюваннями. Він цінується як джерело калію і натуральний антидепресант.

Батьківщина батата - Перу і Колумбія, це теплолюбива рослина, росте і розвивається при температурі не нижче 20 °C, оптимально 25-30 °C. Він відрізняється високою врожайністю, стійкістю до захворювань і шкідників, простотою в догляді.І, о диво, батату не страшний колорадський жук!

Шафран - червоне золото

Якщо ви шукаєте продукт, який гарантує високу додану вартість при вирощуванні на невеликій ділянці землі, варто познайомитися з шафраном - королем прянощів, батьківщина якого - Середземномор’я та Мала Азія.

Для жителів Індії шафранова культура пов’язана з релігійними обрядами і кастами: шафранової фарбою вони малюють бінді на лобі і татуювання, фарбують килими. У Швеції в грудні запах шафрану витає в кожному будинку і ресторані. Люсекатти - булочки оранжевого кольору з вишуканим ароматом королівської пряності печуть до свята Святої Люссо і на Різдво і подають до підігрітому глінтвейну - шведському гльоггу. Торгувати золотисто-жовтими булочками починають на початку зими. Для шведів запах найдорожчою прянощі в світі - це запах свята та магії.

У Середньовіччі за фунт шафрану можна було купити арабського скакуна, зараз вартість одного грама золотий прянощі понад 200 гривень, на світовому ринку ціна 1 кг шафрану коливається від 1 до 20 тисяч євро. Таку фантастично високу ціну він має тому, що збір прянощів - ювелірна робота.

Для отримання одного кілограма сухої маси шафрану, потрібно зібрати рильця зі 100 тисяч квіток пурпурного крокусу (Crocus sativus). Квітка не переносить використання техніки і збирається вручну, так само відділяють рильця, які і є цією дорогою пряністю. На кожному крокусі всього 3 дорогоцінні нитки багряно-червоного кольору.

Пряність має унікальні властивості, наприклад, антиканцерогенні, крім того, сприяє виробленню серотоніну - гормону радості. Шафран - легка психотропна речовина, що не викликає звикання, потужний афродизіак. Не так давно канадські вчені з’ясували, що шафран захищає клітини мозку від хворіб, викликаних запаленням, включаючи розсіяний склероз.Шафран застосовується в сучасній медицині для лікування близько ста хворіб, а також в парфумерії, кулінарії, в легкій і харчовій промисловості - в тому числі і в якості барвника.

Садять квітку в липні-серпні, а в листопаді вже збирають урожай, з кожного гектара землі - 4-12 кілограмів прянощі. Шафрановий крокус прекрасно себе почуває в пухкій, посушливій землі, любить спеку і палюче сонце, стійко переносить холодні зими. В Україні є досвід вирощування шафрану в Херсонській області, але це, як кажуть, перші ластівки.

Комерційний директор компанії "Агро Фокус" Антон Остромецький каже, що з появою українського шафрану на ринку виникло занепокоєння.

- Це дивно, але «шафрановий» ринок був стривожений. Як так, звичні іспанські-іранські-індійські шафрани можуть поступитися українським? Легке здивування змінюється легкої панікою. Звичний уклад речей, канали, націнки - все змінюється. Звісно, дуже непросто доводити, що настав час змін, але в сьогоднішньому швидкоплинному світі для грандів високої кухні - український шафран - це просто знахідка. Це ще один спосіб звернутися до своїх споживачів, до своїх клієнтів. Цього разу - з гордістю! Так, це Український Шафран!»

Хобі чи бізнес

Перед аграріями-першопрохідцями є 2 завдання. Перше - робота з новими культурами на землі: отримання досвіду в висаджуванні, вирощуванні, збиранні врожаю. Друга - формування в Україні культури споживання екзотичної продукції. Щоб забезпечити гідний рівень збуту на внутрішньому ринку, покупця потрібно спокусити новим смаком, розігріти перед продажами.

- Продукти харчування - це не просто їжа, це традиції та емоції, а споживання тих чи інших продуктів - це стійка домінанта, яку створили одні, а інші готові за неї платити, - розповідає Сергій Потапов.

Культура споживання новинок формується у великих містах, а виробляти їх треба буде фермерам, які в основному живуть в сільській місцевості, так що останнім потрібно стежити за тенденціями, щоб знайти свою золоту жилу.

- Немає нічого складного в культивуванні свіжих овочів і фруктів. Важливіше розуміти, що робити з отриманим урожаєм, адже чудес не буває, - вважає Сергій Потапов. - Ланцюжки постачання можуть бути довгими або короткими. Короткий ланцюжок постачання - це продаж рідним, близьким, знайомим, або посереднику, готовому забрати весь урожай. Якщо ми говоримо про експорт, про вихід на ринок з великою купівельної можливістю, то будуть потрібні великі кошти. Для налагодження короткого ланцюжка потрібна комунікація, а для довгого - інвестиції.

Словом, вийти заміж - не напасть, аби замужем не пропасти. Що ж робити фермерам, які готові займатися вирощуванням нішевих культур? Сергій Потапов вважає, що для цього, перш за все, потрібно відповісти на просте запитання: «Що для вас ця робота - хобі чи бізнес?»

- Якщо ви будете займатися вирощуванням, скажімо, батату у вільний від роботи час, значить, для себе, своєї сім’ї, друзів. Якщо будуєте бізнес, починайте з того, куди продавати, скільки куплять і за які гроші. Коли фермер в першу чергу думає про вибір культури - це вже не бізнес, це лотерея, - говорить менеджер з розвитку плодоовочевого ринку UHBDP.

На думку Сергія Потапова, щоб вийти на новий ринок збуту, Україні потрібно змінити ставлення до виробництва овочів і фруктів. Це - не дар божий, а бізнес! Туреччина вийшла на ринок Європи 15 років тому завдяки великій програмі державної підтримки і змогла забрати сегмент ринку у італійських та іспанських фермерів.

«Хто володіє інформацією, той володіє світом»

Відсутність об’єктивної інформації про те, хто і що вирощує в нашій країні, весь час виводить українських фермерів на новий виток надвиробництва.

Такого сплеску ціни на цибулю, як в 2015 році, раніше не відзначалося. 10-15 грн. за кілограм - це свято для виробника. Не дивно, що в нинішньому сезоні навіть ліниві в гонитві за високим прибутком зосередилися на вирощуванні сльозогінного овоча. Результат прогнозований - горе цибульне: в серпні-вересні 2016 року цибуля йшла в середньому по 3 грн. за кг, пізніше ціна підросла на гривню-дві. Кількома сезонами раніше в «овочевому казино» фермери робили ставку на капусту, але не нарубали...

У листопадовому звіті про стан справ в українському плодоовочевому бізнесі, підготовленому UHBDP, йдеться про те, що основні культури, культури борщового набору, занадто ризиковані для малого і середнього виробників.

- Основні культури стають метою великих агрохолдингів, тому що вони мають можливості оптимізувати свої витрати при вирощуванні борщового набору і отримати низьку собівартість. Як? Використання сільськогосподарської техніки, застосування обприскування - те, чого не можуть собі дозволити малі і середні виробники на 1-2 га. Господарство в 300 га виявляється більш ефективним в обробці основних культур. Фермер, який вирощує на 1-2 га, скажімо, цибулю, не маючи запасу міцності, грає в казино, - пояснює Сергій Потапов.

Малий і середній виробники мають один козир - це можливість використання ручної праці. Саме тому фермерам доцільніше спрямовувати основні зусилля на виробництво нішевих культур, які не терплять жорсткого механізованого обробітку. Доля маленьких господарств - ультраранні і ранні овочі.

Візуалізована інформація про ціни на основні культури в Україні за останнє десятиліття - з рубрики «Замість тисячі слів». Перед нами «американські гірки»: в 2006 році ціновий «пік» біля основи піраміди (5-15 центів), в 2007-му - на її вершині (40-55 центів). І така динаміка зберігається ось уже 10 років. 10 років фермери наступають на одні й ті ж граблі!

У нас в країні відсутня будь-яка інформація про обсяги виробництва овочів і фруктів. В Україні, як і в інших країнах, є консультаційні служби, але вони не виконують своїх основних функцій. У Молдові працюють, в Литві і Латвії працюють, у нас немає. Чому? Що ми взагалі можемо знати? Чи збирається якась інформація? Як передбачливий фермер може з нею ознайомитися?

А поки немає відповідей на поставлені питання і сільськогосподарська політика в стадії формування, саме час придивитися до нішевим культурам - вони на прилавку поза конкуренцією.

Зміст публікації є виключно думкою авторів і не обов’язково відображає офіційну позицію уряду Канади.

Схожі матеріали

  • Немає коментарів

Залиште Ваш коментар