«Горіх Причорномор'я»: кооперація та успішна модель змішаного саду

Юлія Окул

18 жовтня на базі СОК «Горіх Причорномор'я» в Одеській області зібралися сільгоспвиробники аби в рамках агро-туру «Ідеї для агробізнесу: шипшина, фундук та волоський горіх» на власні очі побачити, як працює модель спільного вирощування комбінованих культур на одному господарстві.

СОК «Горіх Причорномор'я» займається вирощуванням змішаних садів волоського горіху, фундука та шипшини, вирощуванням посадкового матеріалу, переробкою, виробництвом снеків, горіху з медом та медових сумішей. Це перше господарство в Україні, яке в промислових масштабах вирощує волоський горіх, фундук і шипшину. Інноваційний підхід щодо комбінації цих нішевих культур дозволяє підприємству отримувати стабільні прибутки та виходити на зовнішні ринки.

Керівник інвестиційного садового кооперативу Павло Тулба впевнений, що традиційне сільське господарство повинно мати хоча б три-чотири культури, аби диверсифікувати ризики. Саме тому вони після багатьох експериментів зупинили свій вибір на цих трьох культурах. В майбутньому планують зайнятися ще й трюфелем. Наразі це змішана модель саду: волоський горіх + шипшина, волоський горіх + фундук.

- Ми єдині в Україні, хто робить таку змішану посадку, та бачимо для себе в цьому гарні перспективи, адже сьогодні склалася така кон’юнктура ринку, що, маючи різні культури на одному гектарі, ми можемо нівелювати падіння цін, відсутність попиту, – розповідає Павло. – В цьому році ми побудували модель вертикальної інтеграції: кооператив має тепличний комплекс, де виробляється посадковий матеріал, поля, де вирощується продукція, та завод, де вона переробляється. Переробка сировини має велике значення. Переробляємо не тільки власний, а й чужий продукт. На власному продукті інвестиції у власне виробництво складно окупаються. Устаткування, завод коштують стільки, скільки і сад, а то й дорожче. Питання окупності завжди стоїть гостро. Ми змушені інвестувати великі гроші у виробництво, і щоб цех не простоював, ми також надаємо послуги з переробки.

Павло Тулба каже, що горіх, який вирощується в Україні, має більш цінні властивості, він смачніший у порівнянні з американським горіхом, адже американці вирощують його в пустелі, змогли акліматизувати цю культуру. Горіх гарний, але не смачний. Необхідно продавати те, що хоче купувати ринок. Складно пояснити ринку, що наш горіх краще та смачніше. Ціна грецького горіху залежить від кольору: чим він світліший, тим дорожчий. На нашому обладнанні ми можемо горіх будь-якої якості зробити однаковим за смаком та кольором. Ми в змозі чорний горіх зробити білим, і це дає можливість переробляти будь-яку сировину, що є в наших постачальників. А так як ми кооператив і наша мета – співпрацювати з фермерами, ми будемо брати горіх в них на переробку і допомагати його вигідно реалізувати.

Що стосується фундука, з ним ситуація складніша. На сьогоднішній день кооператив тільки запускає процес бланшування. Український фундук поки ніхто в промислових масштабах не вирощує, тобто врожай ще не отримують. Ринок перенасичений масовим виробництвом – всі вирощують та не розуміють навіщо. «Горіх Причорномор'я» розвиває напрямок продаж для ХоРеКа, пропонує пекарням бланшований горіх.

Шипшина як культура – дуже недооцінена серед наших садівників, хоча на неї великий попит у всій Європі. Це дуже перспективна культура, адже вона не примхлива та має високу маржинальність, особливо як культура для змішаного саду, у парі волоський горіх + шипшина. Схеми посадки на поле передбачають 100% механізацію, щоб максимально знизити кількість обслуговуючого персоналу при збиранні врожаю.

- Раніше ми розмножували рослини методом зеленого живцювання, але на сьогоднішній день від нього відмовилися, тому що собівартість шипшини висока, а програми компенсації, на які ми розраховували, наступного року працювати вже не будуть, тож і купувати дорогий посадковий матеріал ніхто не стане, - каже Павло Тулба. - Ми пройшли великий шлях з реєстрацією сортів, внесенням в розплідник, але в нашій країні все змінюється надто швидко та в результаті все це виявилося марним. Ми прийняли рішення, що будемо займатися тільки насіннєвим матеріалом, плюс окремо виробляти матеріал Invitro, розмножений з маточної рослини, його продаємо трішки дорожче. Тож, нам довелося повністю переорієнтувати підхід до посадкового матеріалу та піти від дорогих напрямків. Треба завжди орієнтуватися на ринок, а ринок змінюється постійно.

За словами Павла Тулби, щоб створити рентабельний горіховий бізнес, потрібно мати в своєму розпорядженні 150-200 гектарів. І не всі готові відразу заходити в такі гігантські обсяги. А у нас є можливість купити 2 га, на цих 2 га ми надаємо послугу з висадки саду, догляду за ним, в подальшому на наших потужностях продукція буде перероблятись. І таким чином виходить, що члени нашого кооперативу мають у власності насадження та щороку з нами домовляються про вартість послуг з переробки та реалізації. Отже, це вже схоже на бізнес, тому що в іншому випадку, необхідно інвестувати мільйони, а до цього не всі готові.

- Неправильно кооперуватися навколо культури, кооперуватися варто навколо готового продукту, переробних потужностей. Якщо ви вирощуєте смородину, то варто об’єднуватись навколо виробництва смородинового соку, переробних потужностей” – впевнений Павло Тулба.

Організатором агро-туру виступила Одеська обласна сільськогосподарська служба «Центр розвитку та правової підтримки села» за підтримки Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва (UHBDP).

Схожі матеріали

  • Немає коментарів

Залиште Ваш коментар