Золоте гроно 2018: український ринок столового винограду перебуває у стадії формування

Наталя Рубан

Цьогорічна виставка-конференція «Золоте гроно» виявила низку проблем, на які страждає виноградарство південного регіону. Одна з них – надзвичайно низька рентабельність виробництва столового винограду.

А тому великі та середні господарства можуть дозволити його собі на ділянках, що не перевищують 0,1% загальних площ, і це не зважаючи на те, що на Запоріжжі, Одещині, Миколаївщині та Херсонщині склалися чудові кліматичні умови для виноградарства.

В той же час дрібні одноосібні господарства і досі перебувають на любительському рівні, отримуючи мізерні прибутки, оскільки реалізують невеликі партії продукції, яка здебільшого не відповідає стандартам сучасних торгівельних мереж. Їм поки ще не вистачає сміливості та довіри для кооперації, проте вони виявляють креативність в іншому – створенні нових форм винограду, оскільки український ринок став вибагливим, хоче чогось незвичайного і за смаком, і кольором, і формою, і величиною.

Розвиток народної селекції набув за останні десять років характеру неконтрольованого вибуху, завдяки цьому ринок заповнився дуже гарними на вигляд та добрими на смак ягодами, а також посадковим матеріалом сотень нових виноградних форм. Відвідувачі виставки могли бачити продукцію таких форм, як Красава, Кумир, Блондинка, Торнадо, Альфа, Шарлотта Віктора Калугіна із Кам’янки Дніпровської; Парфюм, Богему, Киш-миш Соломія, Лару, Ландиш, Розмус, Лівію, Z-10-х Ландиш Віталія Загорулька із Василівського району; Оскар, Монтиодор, Мартин, Фієста, Кетлін, Чибіс, Честер, Шарон Андрія Карпушева із Запоріжжя; Тріумф, Сандра, Сливовий, Аполлон Нікопольський Олега Писанки та інших селекціонерів.

Народна селекція сприяла стрімкому росту технологічної майстерності виноградарів-одноосібників, розширенню асортименту продукції і водночас призвела до хаосу на ринку посадкового матеріалу, незахищеності початківців від фальсифікату. Нові форми винограду відзначаються нестабільністю щодо врожайності, можуть несподівано «вистрілити» гарним збором якогось року, а потім тривалий час залишатися безплідними і вразливими до хвороб.

– Серед сильних сторін народної селекції – передусім зайнятість населення, – говорить кандидат біологічних наук, завідувач відділом виноградарства ННЦ ІВВ ім. В.Є. Таїрова Андрій Штирбу, – але закладка виноградника – дуже дорога справа, в один гектар треба вкласти, як мінімум, $10-12 тис, тому інвестор, безумовно, не буде ризикувати своїми коштами, купуючи нерайоновані, неперевірені роками і практикою сорти. Процес створення сорту триває, як мінімум 25 років, дві третини цього часу селекціонери спостерігають за тим, як він себе поводить у тих чи інших умовах, який дає врожай і якої якості. Тому фермери, які зорієнтовані на промислові масштаби виробництва, мають віддавати перевагу сортам районованим, і в тому числі тим, які виводить наш інститут, а їх в реєстрі понад 130.

Народний селекціонер із села Кам’янське Василівського району Запорізької області Віталій Загорулько досяг найвищого результату серед своїх побратимів, адже його працю визнала держава, яка занесла сорт Лівія до державного реєстру. На цьогорічній виставці Віталій Володимирович представив низку нових столових форм мускатної серії, зокрема густо-синього кольору з 20-грамовими ягодами Лару, Z-10-х Ландиш, а також мускатний киш-миш Соломію яскраво жовтого забарвлення. Селекціонер довів, що ці форми навіть у сильну спеку можуть зберігати мускатний смак.

Спеціалісти кажуть, що український ринок столового винограду перебуває у стадії формування, для нього характерна нестабільність, хаотичність, з періодичними піками і обвалами. Сьогодні він упав до найнижчої точки, коли рентабельність виробництва практично дорівнює нулю. Дрібний фермер досягнув вершин технологічної творчості, проте перебуває у дитячому бізнесовому віці. Він має навчитися рахувати, вивчати ринок, уміти домовлятися із клієнтами та партнерами, і головне, з такими ж як він. Виноградарська маса повинна перетворитися на організовану та думаючу спільноту, якій буде під силу здійснювати елементарне регулювання ринку, добиватися більш дієвої державної підтримки, створювати кооперативні об’єднання для будівництва сховищ, переробних заводів тощо.  Але як досягнути цих цілей?

Навчанням, переконанням на кращих технологічних та організаційних прикладах, вважає менеджер проекту UHBDP Дмитро Ніколаєв. Канадський проект готовий підтримати будь-яку ініціативу щодо об’єднання та запровадження технологічних новацій.

– Ми розширюємо лінійку продуктів, які продаються в рамках програми електронних ваучерів зі знижкою, більше уваги приділяємо безпосередній співпраці з виробниками. У кожній партнерській організації, з котрою ми працюємо, є фахівці із розвитку плодоовочевих ланцюгів, котрі постійно контактують з виробниками, надають їм допомогу. І я сподіваюся, що вже наступного року, ми створимо всі інструменти, які дозволять кардинально змінити ситуацію в секторі логістики, – заявив Дмитро Ніколаєв.

Схожі матеріали

  • Немає коментарів

Залиште Ваш коментар