Кооператив це не колгосп, а шлях до цивілізованого ринку збуту продукції

Наталя Рубан

Кооперація – це єдиний інструмент для виходу малих та середніх товаровиробників на цивілізовані ринки. Так вважає директор сільськогосподарської дорадчої служби Полтавської області Світлана Андрієнко.

Судячи з усього, цю думку поділяють і сільгоспвиробники. Принаймні семінар «Організація і функціонування сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу», який пройшов у Миколаєві 12 січня, привернув увагу понад 60 дрібних виробників овочів, фруктів, ягід та меду. Протягом 4 годин вони слухали Світлану Андрієнко, задавали хвилюючі їх питання.

Країни Скандинавії реалізують через кооперативи 80 % товарної продукції, Нідерланди - 65 %, Німеччина, Іспанія, Франція - 50-52 %, у тому числі овочі та фрукти, від 32 % у Німеччині до 80 % у Нідерландах. Сьогодні вже й українські фермери зрозуміли, що один - не гравець на ринках реалізації сільськогосподарської продукції. Вони об’єднуються для того, щоб просувати свій товар та мати певні економічні переваги.

Малий виробник не може продати супермаркету чи переробному підприємству, тому що потрібний великий обсяг, відповідність стандартам (один розмір, один сорт). Саме кооператив може зібрати таку партію й продати, бо є юридичною особою й може укласти договір. Кооператив забезпечує гарантований збут продукції за найкращою ціною, минаючи оптовиків-посередників. Великий кооператив навіть може диктувати свою ціну. Важливо, що за членами кооперативу залишається право власності на землю, на основні засоби, на продукцію. Кооператив – це не колгосп!

Зрозуміло, що необхідно мати потребу в створені кооперативу, його члени повинні чітко знати, для чого кооператив, як будуть використовувати цей потужний ресурс.

За цілями, характером діяльності кооперативи поділяються на виробничі та обслуговуючі. На думку Світлани Андрієнко, виробничий сільськогосподарській кооператив в рамках діючого Податкового кодексу не має права на розвиток, тому що система оподаткування, на жаль, направлена не на підтримку виробничих кооперативів, а навпаки, на зупинення їх діяльності. Тому ми говоримо виключно про обслуговуючі, які теж бувають різними.

  • До переробних належать ті, що займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, м’ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів).
  • До заготівельно-збутових відносяться такі, що здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо.
  • До постачальницьких належать ті, що створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів.
  • До сервісних належать ті, які здійснюють технологічні, транспортні, ремонтні, будівельні роботи, ветеринарне обслуговування, надають послуги з газифікації, електрифікації, медичні, побутові, консультаційні послуги тощо.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

На чолі кооперативу повинен бути лідер, людина, яка би стимулювала в собі ідею створення кооперативу, користувалася довірою односельчан. Група повинна бути однорідною, не мати різних інтересів, потреб та різких розбіжностей у фінансовому положенні. Якщо ідея кооперативу визріла, на зборах ініціативної групи підписують Протокол про наміри.

Кооператив створює свій бізнес-план, який включає глобальну стратегію та цілі, аналіз ринку та маркетингову стратегію, технологічний опис процесу виробництва, планування, впровадження в дію, управління, організаційні структури, методи прийняття рішень, фінансові прогнози, аналіз ринків.

Сільськогосподарська обслуговуюча кооперація – шлях до створення на селі сприятливої соціальної, психологічної ситуації, високоорганізованої форми взаємодопомоги, шлях до вирішення питань соціальної захищеності членів кооперативу, спільного вирішення виробничих, побутових та інших проблем у сільській місцевості, шлях до підвищення поінформованості, рівня знань щодо нових технологій. Словом, є над чим замислитися.

Схожі матеріали

  • Немає коментарів

Залиште Ваш коментар