Тисяча та один нюанс тепличного овочівництва

Тепличний сектор аграрної сфери потребує, як мінімум, удвічі більше вкладень, ніж традиційне землеробство, має тисячу і один технологічний нюанс, що вимагає від аграрія неабияких знань, досвіду, навичок, терпіння і підприємливості.

І якщо власник теплиці врахує більшість із цих чинників, то на нього чекає заслужена і щедра винагорода, яка в рази перевищує віддачу традиційного овочівництва, адже врожайність у теплиці разів у шість вища, ніж на відкритих площах, до того ж один і той гектар може дати кілька врожаїв на рік.

15 лютого в Енергодарі Запорізької області відбулася конференція «Сучасне тепличне господарство-2018», яку проводила компанія «Інфоіндустрія» в рамках Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва UHBDP, який реалізується асоціацією MEDA за фінансової підтримки Міністерства міжнародних справ Канади (Global Affairs Kanada).

Згідно з офіційними даними, загальна площа угідь, на яких вирощуються овочі закритого ґрунту наближається до показника 4,6 тис га, за неофіційними – у кілька разів більше. Лише близько 16% овочів виробляється промисловим способом, решта – в особистих селянських господарствах. Незважаючи на те, що в закритому ґрунті можна вирощувати понад сто різноманітних їстівних продуктів, українські тепличники роблять акцент на трьох видах продукції. Овочі становлять 79% від загального обсягу виробленого, квіти — 19%, гриби — 2%. Треба зауважити, що інформація різних джерел про параметри цього сегмента АПК, хоч і не суттєво, але все ж відрізняється. Цей різнобій свідчить про абсолютну байдужість держави до тепличного плодоовочівництва та відсутність будь-якої аграрної політики щодо нього.

Виживання чи еволюція?

Потенціал галузі далеко невичерпаний, однак і площі теплиць, і обсяги виробництва останнім часом тупцюють на місці. Це пояснюється різким зниженням купівельної спроможності населення, закритістю ринку Росії, невідповідністю нашої продукції стандартам Європи, різким здорожчанням тарифів на газ та електроенергію. Тепличники, як і всі господарники, поставлені в умови природного відбору: вижити зможе лише той, хто найшвидше пристосується до нових жорстких умов, зуміє виробити дешевий і високоякісний продукт і головне – знайде покупця. Одне слово, або еволюціонує до рівня європейського виробника, або зійде з дистанції.

У першу чергу опинилися під ударом дрібні аграрії, які становлять основну масу тепличників. Ось уже четвертий рік поспіль їм протягує руку допомоги канадський проект UHBDP, який організовує для них навчання, розбудовує логістичні канали, підтримує найперспективніші індивідуальні проекти. У конференції «Сучасне тепличне господарство 2018» взяли участь понад 300 фермерів із південних областей України, експерти, аграрії, науковці, підприємці, які постачають фермерам насіння, засоби живлення, захисту та обладнання.

Реалізація продукції – головна проблема виробників плодоовочевої продукції. Менеджер проекту UHBDP Дмитро Ніколаєв пропонує тепличникам змінити мотивацію: замість виживання за будь-яку ціну, прориватися на європейський ринок, котрий потребує української продукції, особливо протягом так званих ринкових вікон, коли тимчасово зупиняється потік овочів із Іспанії, Італії, Румунії, Голландії та інших «овочевих» країн ЄС. Міжнародна виставка Fruit logistica свідчить про те, що дуже багато ніш плодоовочевого ринку Європи ще не повністю заповнені, але про них треба знати і швидкими темпами освоювати виробництво продуктів, які користуються попитом, добиватися їхньої високої якості, сертифікувати, згідно з європейськими вимогами. Для цього, своєю чергою, треба підвищувати рівень спілкування та довіри, що відкриє шлях до кооперації. «Спільна праця набагато ефективніша, вона дасть змогу сформувати більші партії високоякісної сертифікованої продукції, мінімізувати ризики, не можна втрачати цей шанс», – наголошував Дмитро Ніколаєв.

Тут варто нагадати, що Кам’янка-Дніпровський район та місто Енергодар Запорізької області вважаються столицею тепличного плодоовочівництва України. Цей статус вони здобули не лише тому, що господарства, які оточують Енергодар, користуються дешевими теплом та електроенергією, а й через те, що підприємливі піонери цього бізнесу, ще на початку 1990-х змогли прокласти канали збуту у близьке зарубіжжя, Крим та Донбас. Завдяки досягненням тепличників цього району Запорізька область утримує перше місце в Україні за валовим виробництвом овочів закритого ґрунту. Як розповів заступник департаменту агропромислового розвитку Запорізької ОДА Олександр Ясинецький, середнє господарство раз у два дні відправляє споживачам 500-1000 кг овочів: помідори, перець, огірки. Щоправда, протягом останніх чотирьох років відпрацьовані схеми реалізації, коли левова частка продукції відправлялася до Росії, були зруйновані. А тому виробники сьогодні в пошуку нових каналів. В основному продукція реалізується на кооперативних ринках, імпровізованих торговельних майданчиках при дорогах. Через це розвиток овочевого сектору цього міні-регіону дещо пригальмував.

За цих обставин потрібне було нестандартне рішення. Його запропонував власник фермерського господарства ПП «Чорний», який вивчав досвід плодоовочевої логістики в Канаді, потім за підтримки проекту UHBDP реалізував його в Кам’янка-Дніпровському районі. На базі власного тепличного господарства площею 6 га він створив логістичний центр, який приймає овочі від навколишніх тепличників в радіусі 50 км, доробляє їх, охолоджує, пакує і щодоби відправляє у торговельні мережі за межами області 80-100 тонн продукції. Однак Запорізькій області потрібен не один такий центр. А тому, на думку Олександра Ясинецького, має діяти державна та місцеві програми підтримки плодоовочівництва. На жаль, в побласному бюджеті поки що не знаходиться коштів для реалізації такої програми.

Переглянути презентації

П’ять правил Руслана Грімова

Консерватизм, невміння орієнтуватися в ринковій ситуації, небажання вчитися – головні вороги тепличника. Їхні прибутки були б значно вищими, якби вивчивши попит на ринку, знайшли на ньому незаповнену нішу. Однак більшість віддає перевагу протоптаним доріжкам, обираючи найпростіші і найвідоміші культури. Внаслідок цього вал овочів, які виробляються у теплицях, ділять між собою огірки і помідори у пропорції відповідно 50% і 44%, що робить тепличників дуже вразливими до ринкових коливань.

«Коли починаєш бізнес, треба чітко розуміти, для чого ти це робиш, – радить один зі спікерів конференції, власник виробництва «Flawers Forever» із Миколаєва Руслан Грімов. – Іноді мені телефонують виробники із локальних міст, мовляв, хочемо зайнятися тим і тим, а я їх запитую, чи займалися вони раніше таким бізнесом, що про нього знають? Виявляється, що небагато. Це дуже небезпечний початок, який може назавжди відбити охоту від тепличного підприємництва…»

А тому перше правило від Руслана Грімова: добре вивчити і особливості тепличного господарства, і технології вирощування тієї чи іншої культури. Друге: ретельно дослідити ринок, на якому збираєтеся працювати і зробити елементарні розрахунки, скільки на ньому можете заробити. Ось, наприклад, ринок Миколаєва, де живе приблизно 500 тисяч споживачів. На ньому «Flawers Forever» зі своїм продуктом мікрогріну може виторгувати щомісяця близько 20 тисяч гривень, мінус витрати. У місті, де проживає 200 тисяч людей, ринок удвічі вужчий. Отже, й заробіток удвічі менший. Чи готовий підприємець тяжко працювати за 5 тис грн на місяць? Третє: спланувати роботу, хоча б на один-три роки. Четверте: перш ніж вводити новий продукт, випробувати його протягом 2-3 років з допомогою спеціальних тестів. П’яте: постійно вчитися, обмінюватися досвідом.

Руслан починав із кімнатних рослин, потім переключився на виробництво ґрунтосуміші, але ці два бізнеси були хаотичні з яскраво вираженою сезонністю. Два роки товариш переконував його зайнятися мікрогріном – це паростки редиски, соняшника, гречки, гороху, салатів. Але коли побачив сайт найбільшого світового виробника цього продукту: голландської ферми Koppert Cress, зрозумів, що у світі є понад 100 тисяч їстівних рослин, тож і справді безглуздо зациклюватися лише на кількох традиційних. Покупцями Руслана сьогодні є в основному ресторани, але й чисельність роздрібних споживачів виросла вдвічі, якщо раніше в місті мав дві точки реалізації, то тепер – п’ять.

«Щороку я змінюю виробничу модель, і зараз знову хочу це зробити, з врахуванням проблемних місць…» – ділиться задумом Руслан. Він помітив, що використання ґрунту під час виробництва з кожним роком збільшується, в день використовується близько тисячі літрів, гривня за літр, це тисяча гривень витрат лише на ґрунт, тому він планує переключитися на штучні субстрати, знайти найдешевші, купувати вітчизняне насіння. «Тобто я намагаюся робити дешевший продукт і продавати більші обсяги, ніж робити дорожчий і продавати менше…»

Переглянути презентації

У пошуках дешевої енергії

Прагнення виробити більше при менших витратах – головна тенденція сучасного тепличного господарства. Найбільша перепона на цьому шляху – висока вартість газу та електрики, які за інформацією керівника ІА «Інфоіндустрії» Дмитра Гордейчука, для українських виробників відповідно на 60% і на 30% дорожчі, ніж для голландських. Тарифи на електрику також стримують інновації в сфері вирощування, проте змушують до креативних рішень заради ефективнішого використання енергії. Щоб зекономити на опаленні, деякі господарства почали затримувати початок сезону на два тижні. Як альтернативу газу пробують використовувати електроенергію, вугілля, біогаз, дерев’яні пелєти тощо. «Зараз ми переходимо на альтернативне опалення – пелєти, брикети, які набагато дешевші, а по ефективності такі ж самі», – поділився досвідом керівник фермерського господарства «Владам» Сергій Мельник.

Той, хто раніше нехтував тонкощами розташування зовнішніх та внутрішніх тепличних конструкцій щодо сонця, став вивчати кращий досвід використання цього ресурсу. «У мене спочатку стелажі були розташовані паралельно південно-східній стороні, – розповідає Руслан Грімов. – Але через рік я зрозумів свою помилку, бо ті стелажі не одержували достатньо світла, ми збільшили відстань між полицями, розвернули їх перпендикулярно південному сходу, і в результаті в мене з ранку освітлюється одна сторона полиці, з полудня – інша, і я економлю на освітленні, але зимою, в похмурі дні, все одно доводиться додавати світло з допомогою електрики».

Втрати тепла можна зменшити, використовуючи подвійне скло, захисну теплову ізоляцію, але результат поки що не відповідає витратам. Світовий досвід енергозбереження у теплицях проаналізував у своєму виступі науковий співробітник по агрономії ТОВ «Агросфера» Олександр Гончаров. Для того, щоб підтримати температуру в теплиці після заходу сонця, треба протягом дня у якийсь спосіб накопичити енергію в теплиці. В ролі акумулятора можна використовувати діжки з водою, масивні елементи конструкції стін і підлоги. Тобто об’єкти з так званою термічною масою, які здатні накопичувати і зберігати велику кількість енергії. Термічна маса повинна мати значну площу без надмірної товщини. Причому площа поглинаючої поверхні повинна перевищувати засклену, як мінімум в три рази. Олександр Гончаров радить залишити ефективне заскління на південній, частково на східній і західній сторонах. А на північному напрямку слід збудувати глуху стіну. Для невеликих теплиць в ролі акумулятора тепла можна використовувати діжки з водою, зафарбовані в темний колір. Питома теплоємність води в 4,5 разу вища, ніж у ґрунту чи каменю. Для того, щоб зберегти тепло, вночі теплиці можна закутати або зсередини або із-зовні. Для цього застосовують три види екранів: поліетиленові, затіняючі або дифузні та енергозберігаючі. Їх використовують в темну пору доби і в похмуру погоду, коли сонце не світить і не гріє. Вони гальмують охолодження теплиці, діючи як бар’єр для тепла перед засклінням…

Не менш цікавою була друга сесія на тему: «Насіннєвий асортимент, живлення і захист рослин», на якій менеджер із продажу спеціальних добрив ТОВ «Агроцентр Україна» Сергій Харусь зупинився на особливостях водорозчинних та спеціальних добрив в технології закритого ґрунту; менеджер-консультант із питань регіонального розвитку ТОВ «БТУ-Центр» Максим Головатюк розкрив особливості використання біологічних препаратів ТМ «Жива Земля» під час вирощування садової та тепличної продукції; агроном-консультант із рослинництва ТОВ «НВК «Квадрат» Анатолій Ковбель переконував у ефективності функціональних добрив Quantum для підвищення стійкості рослин закритого ґрунту; про переваги органічних добрив компанії ТОВ «Природні біотехнології», як неодмінних складових успіху тепличного господарства переконував консультант UHBDP із питань раціонального природокористування Дмитро Кравцов; асортимент насіння для закритого ґрунту презентував регіональний менеджер компанії «Sakura Ukraine» Артем Оголь; препарати для одержання раннього врожаю від Valagro охарактеризував комерційний директор ТОВ «АгріСол» Денис Миргород.

Переглянути презентації

На третій сесії на тему: «Лайфхак для тепличних господарств», яку модерував голова тепличного господарства «ВЛАДАМ» Сергій Мельник, виступили завідуюча вимірювальної агролабораторії ФГ «ВЛАДАМ» Олена Кубай, агроном-консультант Зіновія Єлінська та регіональний менеджер ТОВ «Владам ЮГ» по Запорізькій області Анвар Елібаєв.

– Знання, причому не поверхові, з інтернету, а професійні, глибокі – це головний ресурс дрібного тепличника, – говорить доцент кафедри садівництва та овочівництва ЛНУ, кандидат сільськогосподарських наук Ігор Дидів. – Треба більше проводити таких конференцій, від загальних заходів слід переходити до індивідуальних консультацій, щоб допомогти фермеру вибудувати технологію та спланувати бізнес. На жаль, послуги професійного дорадництва не користуються попитом у аграріїв, до нас звертаються лише тоді, коли припече, коли пізно щось виправити. Немає підтримки цього напрямку і з боку держави, а канадський проект не може охопити всю країну. Ще донедавна українські виші готували фахівців за спеціальністю плодоовочівництво і виноградарство, яка давала знання з садівництва, плодоовочівництва, тепличного господарства, грибівництва і так далі. Дуже прикро, що у зв’язку з реформою вищої освіти цю спеціальність «урізали», іншими словами, замінили на «Садівництво і виноградарство». Тепер нам кажуть, що вирощування капусти, томатів, перцю слід відносити до садівництва. А тому аграрна спільнота має порушувати питання про відновлення цього фаху в колишньому форматі. Інакше величезна і дуже потрібна галузь залишиться без фахівців…

Організатори заходу відзначають зрослий професійний рівень фермерів-учасників проекту. Це видно із запитань, якими вони засипали спікерів, чимало з них похвалилися новими технологіями, високою врожайністю, освоєнням нових культур, зв’язками з торговельними мережами, дякували UHBDP за консалтинговий супровід їхнього бізнесу.

Олександр КАРПЕНКО, журналіст «Інфоіндустрії»

Схожі матеріали

  • Немає коментарів

Залиште Ваш коментар