Впродовж вже 10 років Максим Дащенко самостійно займається бджільництвом в Запорізькій області. Мріяв налагодити приватний бізнес, який буде мати замкнутий цикл – від виробництва до переробки, тому обрав саме бджіл.
«В свій час я був в Ровенській області, відпочивав і там вперше побачив травневу пасіку. Тоді я не придав цьому великого значення, але отримав емоційне задоволення. І вже через 4 роки вирішив купити бджіл і розвивати цей напрямок діяльності.»
Він облаштував пасіку подалі від людей і контролював цей процес, проживаючи неподалік в місті Запоріжжя. В свій час він вирішив спробувати попрацювати на великій пасіці, щоб зрозуміти наскільки ця сфера йому доступна. Спочатку купив 5 бджоло родин, зіткнувся з проблемою, що бджоли його не сприймали. Він виконував всі правила ведення бджільництва, які були описані в книжках та отримані від досвідчених бджолярів, але це не допомагало.
Бджоли все одно нападали на нього, жалили та не давали працювати. Поки одного разу в період викачки меду, не вкладаючись у графік він вимушений був заночувати на пасіці з думками, що це останній сезон, коли він цим буде займатись. Але зранку ситуація кардинально змінилася і Максиму вже не потрібно було одягати купу одягу і ховатися від агресивних бджіл. Тобто коли людина нова, бджоли не завжди добре сприймають нового господаря, а коли з ними проводиш багато часу, вони відчувають любов і турботу до себе.
З часом бджільництво повністю захопило Максима. Після навчання в бізнес-школі він отримав запрошення у Широківську громаду як експерт, розвивати бджільництво у більш вагомих масштабах і привертати увагу людей до цікавого солодкого напрямку діяльності. Але цей проект не отримав очікуваного результату, заробіток не приносим Максиму достатньої кількості грошей, бджоляр прагнув розвиватись. Але через те, що довкола було багато пасічників, в господарства Максима була велика конкуренція серед інших бджолярів, що не дозволяло йому отримувати гарну ціну за мед.
Маючи невеличку пасіку з 10 бджоло родин, Максим зіткнувся з проблемою реалізації меду. Виявилось, що це не просто, коли маєш натуральний екологічний продукт без антибіотиків та інших шкідливих добавок. Як показала практика, всі хто купує мед має вже постійних постачальників, тому бджоляр мав проблему зі збутом, навіть невеликих обсягів. Саме тому він почав шукати нові напрямки у бджільництві, де можна себе реалізувати.
«Мед – це саме просте, що можуть дати бджоли. Він є у всіх і тут важко конкурувати з недоброчесними виробниками, які додають цукровий сироп у продукт. Аналізуючи ситуацію з бджолами у всьому світі я намагався привернути увагу однодумців до етапу запилення, але підтримки не отримав.»
Познайомившись на одному з заходів зі співробітниками організації Агро Таврія, Максим Дащенко дізнався, що вони тісно співпрацюють з Канадським проектом UHBDP. Він почав постійно відстежувати новини проекту, тому що мріяв реалізувати себе у сільському господарстві, але не маючи земельної ділянки зробити це виявилося досить складно.
В Канадському проекті почув інформацію про комерційне запилення насаджень бджолами, але через специфіку ведення справ фермерськими господарствами, реалізувати такий вид діяльності самостійно було складно.
В Україні фермери не готові платити за те, що їх земельні ділянки будуть запилювати бджоли. Вважають, що це бджолярам потрібно платити за надану можливість поставити пасіку на ділянці. Також фермери впевнені, що вигідніше самим купити пасіку, ще й мед отримувати.
Тому коли Максим отримав від співробітника Агротаврії пропозицію щодо запилення насаджень 100 бджоло родинами, які вже малися в його господарстві, він швидко погодився. Допомога в запиленні соняшника була потрібна клієнту проекту UHBDP з Акимівського району. Фермер мав насадження гібридних сортів, які не мали змогу самозапилюватись, як інші рослини. Під загрозою в аграрія став цілий врожай соняшника, тож спеціалісти проекту змогли допомогти й аграрію й бджоляру, познайомивши їх один з одним.
«Там було велике поле з соняшником, яке потребувало запилення бджолами. Рослини були гібридних сортів , тобто високі рослини перемежалась з низькими і потребували якісного запилення для отримання гарного врожаю».
Такий спосіб ведення діяльності дозволяє швидко отримати кошти за надану послугу. Отриманий під час запилення рослин мед бджоли самі й їдять для зростання кількості родин.
Фермери готові сплачувати приблизно 650 гривень за одну бджоло родину, яка запилює їх поля, в місяць. Тобто це набагато вигідніше для бджоляра. Він отримує швидкий дохід і зникає потреба в пошуку клієнтів для збуту меду, а також знижуються всі поточні витрати, виникаючі при викачці меду. Не треба зберігати мед, очікувати привабливої оптової вартості продукту тощо. Заробіток в цьому разі бджоляр отримує без зайвих навантажень. До того ж виявилось, що в Запорізькій області, де мешкає Максим, конкуренції в цьому виді діяльності майже немає - бджолярі найчастіше традиційно збирають мед, а ось комерційним запиленням майже не займаються.
“Зараз ми в Запоріжжі створили свої районі спілки бджолярів і хочемо об’єднати всіх в одну велику дружню родину, яка могла б взаємодіяти і розвивати напрямок комерційного запилення насаджень бджолами.”
Зараз багато фермерів все частіше мають проблему з неврожаєм в зв’язку з непередбачуваними погодними умовами, зміною клімату. Тому саме штучне виправлення ситуації за допомогою бджіл може знайти вирішення для цього питання.
Після вдалої угоди і задоволення обох сторін, Максим запропонував фермеру організувати свою пасіку і на постійній основі займатися запилюванням саме його територій. Пропозиція була схвалена, фермер докупив ще 30 бджоло родин і тепер бджоляр на постійній засаді контролює цей процес у черешневих садах, соняшникових полях та інших культурах, які вирощує господар. Також вдала бізнес-угода посприяла зміні місця проживання і тепер Максим має власний будинок неподалік від пасіки в Запорізькій області.
За останні три роки, коли Максим займався налагодженням процесу запилення, він отримував постійний супровід і інформаційну підтримку від спеціалістів Канадського проекту UHBDP. За підтримки проекту були організовані декілька конференцій та зустрічей бджолярів, на яких розкривалася тема запилення насаджень, та розвиток бджолярства в регіоні.
«Також мені допомогли організувати конференцію для бджолярів. Організатори знаходять цікаві теми, питання, спікерів і виходить досить корисний захід, який дозволяє розвивати цей напрямок. Учасників конференції об’єднує і мотивує – любов до бджіл. Вони, навіть, в самий пік сезону знайшли час і приїхали на конференцію, яка проводилася на острові Хортиця в Запоріжжі в 2019 році, за знаннями і обміном досвіду.»
Максим Дащенко впевнений, що Канадський проект дуже корисний, він відкриває нові можливості та створює благодатний простір для обміну інформацією. Саме використання такої новітньої інформації допомагає бджолярському бізнесу розвинутись та стати більш професійним та фінансово привабливим.
«Ми готові допомагати аграріям в створені пасік. Зараз я удосконалюю технологічний процес ведення бджільництва переймаючи досвід Канади, Америки. Якщо система вуликів вся однакова, це спрощує роботу і мінімізує трудовитрати. Тому сподіваюся у запилення бджолами є майбутнє.»
