Просто на пісках та каменях жителі цієї невеликої країни за допомогою надсучасних технологій отримують фантастичні врожаї, високі надої, забезпечуючи продукцією не тільки свою країну, але і багато інших. Цілком очевидно, що ми маємо справу з новою моделлю аграрного виробництва. У чому її відмінність, скажімо, від української моделі, і чи можна багатий ізраїльський досвід впровадити на наших чорноземах? Про це та багато іншого - в інтерв'ю з директором українсько-ізраїльського Інституту стратегічних досліджень імені Голди Меїр Альбертом Фельдманом, пише ІА "Інфоіндустрія".

Альберт Олександрович, у вашому виступі на недавньому українсько-ізраїльському симпозіумі в Інституті економіки та прогнозування прозвучала фраза: «Необхідно переходити від сільського господарства до аграрної індустрії». Що мається на увазі? Подальший розвиток агрохолдингів, інтенсифікація виробництва, або щось інше?

Коли я кажу про індустріалізацію, то маю на увазі залучення сучасних технологій аграрної індустрії, в першу чергу, для дрібного та середнього виробника. Я не підтримую розвиток великих аграрних холдингів, тому що великий капітал, як говорили класики, не має серця, головна мета таких формувань - максимальний щохвилинний прибуток. Що стосується фермерства та середнього аграрного виробництва, вони більш прив'язані до місцевості, де живуть і працюють, у них менше можливостей для зміни аграрних територій, виходячи з цього, вони більш відповідально ставляться до землі. Ми вважаємо, що ізраїльський досвід більше підходить саме для таких господарств, де важливе місце займають не тільки технології, але і любов до своєї справи, до природи. Ізраїль може запропонувати цікаві проекти і тваринникам, і садівникам, і виробникам овочів, і переробникам. Немає нічого неможливого. Це довели в Ізраїлі. І ми б хотіли, щоб такою ж оптимістичною філософією озброїлися й українські аграрії. Фермерський клас повинен мати адекватні можливості для конкуренції, створення доданої вартості і не сприйматися виключно, як виробники сировини.

Як це можна реалізувати на практиці?

Три напрямки. Перший: ми будемо активно обмінюватися інформацією, використовуючи всі можливі засоби, в тому числі і ось такі семінари, а також ЗМІ, щоб переконувати українських аграріїв, чому необхідно і наскільки реально перетворити сільське господарство в аграрну індустрію, наочно показуючи, яким чином виробничі та організаційні технології призвели до того, що 3% населення Ізраїлю створюють ось такий величезний відсоток (17-18) національного валового продукту.

Другий: ми б хотіли створити Центр аграрних інновацій, невеликий майданчик, на якому будемо демонструвати ефективність конкретних технологій в тваринництві, рослинництві, переробці, та як вони впливають в цілому на соціально-економічний стан господарства і території. Ми сподіваємося, що ідею створення цього центру підтримають Міністерство сільського господарства та Міністерство економіки Ізраїлю, а також відповідні державні структури в Україні. Але слід враховувати, що Ізраїль не дуже багата країна, вона не може підтримувати 45 мільйонну Україну прямими інвестиціями, тому хотіли б створити якісь наддержавні структури, для реалізації проектів, які могли б забезпечити фінансування впровадження сучасних технологій і наших ініціатив. Посольство Канади спільно з посольством Ізраїлю таку програму реалізували в 2016 році, вона була вкрай успішною і якщо сьогодні попит з боку українських аграріїв на такі форми роботи буде досить великий, то цей проект можна, як мінімум, повторити. Але ми вже бачимо можливість участі урядів та інших держав. Українцям як то кажуть «не треба дарувати рибу, їм треба дати вудку». Тем для співпраці дуже багато, одна з них - наступ степу в Україні, що може привести до серйозних змін умов ведення сільського господарства і взагалі клімату в суміжних країнах. Тому транскордонна взаємодія у вирішенні цих проблем цілком може дозволити отримати певні кошти.

Де ізраїльський аграрій бере воду?

На сьогоднішній день в Ізраїлі з'явилася унікальна, можна сказати, революційна технологія отримання води з повітря, яку ми б дуже хотіли представити і в Україні. Вона вже реалізована, зроблені перші апаратні установки, що дозволяють отримувати чисту воду, як то кажуть, з нічого. Правда, використовується досить багато електрики, тому це буде пов'язане з одночасним отриманням сонячної і світлової енергії. Вже діє компанія, яка намагається ввести описану технологію у повсякденну практику, і для України це теж може стати важливим напрямком. На даний момент в Ізраїлі діє ціла програма забезпечення країни водою. По-перше, виведені сорти, які споживають набагато менше вологи, по-друге, розроблені унікальні методики її очищення, створені технології опріснення морської води, переробки технічної, у нас дуже якісно працюють з артезіанськими джерелами. Ізраїль в цьому відношенні - пряма протилежність Україні, де абсолютно по-хижацьки розробляються артезіанські води, величезна кількість свердловин закинуто, не тампоновано, через що відбувається забруднення підземних джерел. Хотілося б, щоб Міністерство екології України звернуло увагу на цю проблему. Досвідом її вирішення ми також охоче поділимся.

Треба пам'ятати, що будь-яка свердловина, будь-яка дірка в землі повинна бути санкціонована, і в тому випадку, якщо вона не використовується, тампонувати, необхідно подумати про налагодження системи вторинного і навіть теоретичного використання технічної води. Таким чином вирішується питання дефіциту водних ресурсів. Ізраїль сьогодні навіть починає постачати їх в ту ж Йорданію. Ми виходимо з того, що якщо Третя світова війна колись і почнеться, то, в першу чергу, за воду, тому що це основний ресурс, який все більше і більше витрачається, в тому числі і для виробництва продуктів харчування. У вересні в Ізраїлі буде проходити триденна міжнародна конференція VOTEK, присвячена ефективному використанню водних ресурсів, а також їх відновленню та очищенню. Ми запросили на цей захід і українських фахівців у сфері обігу води та в аграрній сфері.

Дуже багато зараз говорять про досягнення Ізраїлю в аграрній сфері. Але за рахунок чого, звідки? Воля держави або ще щось?

Так, в першу чергу, воля держави. Сільське господарство дуже довго розглядалася як одна з головних експортних галузей і як одна з основ продовольчої та геополітичної безпеки держави. Головна мета ізраїльської економічної доктрини - повне автономне забезпечення всіма необхідними ресурсами. Дуже багато зусиль було витрачено на пошук газу, в результаті він був знайдений. Було також поставлене завдання, щоб у разі, якщо виникне ситуація продовольчої блокади, країна могла себе забезпечити всіма видами продукції та нагодувати населення, армію. Я говорю про 1940-1950-ті роки, саме звідси беруть початок успіхи ізраїльського сільського господарства. Ну, а потім поступово вводилися спеціальні державні програми підтримки аграрних формувань, як екзотичних так і таких архаїчних, як кібуци.

Ви з цього приводу не комплексуете?

Ні, кібуц довів свою ефективність та функціональність, багато хто з них перебудувалися, стали фабриками, заводами з переробки аграрної сировини, але тим не менш, вони усі досить успішно працюють, однак з'явилися і інші форми: кооперативи, аграрні поліси, мошави, тобто приватні аграрні об'єднання, мікросоціумів і все це підтримує держава. Половина аграрних формувань - кібуци, третина - мошави, інші - нові екзотичні формування. 3% населення, зайнятого в аграрному секторі, виробляє приблизно 17% ВВП Ізраїлю! І якби таке співвідношення було в Україні, то до держбюджету надходило б щорічно 120-130 млрд гривень додатково.

Ізраіль повністю себе забезпечує продуктами?

Ні, він зернові завозить з України, також імпортує картоплю, кукурудзу, продукти тваринництва, ми могли б збільшити їх виробництво, але набагато вигідніше їх завозити, бо недоцільно використовувати для виробництва зерна величезні території, яких у нас просто немає. Ізраїль акцентує увагу на плодових і овочевих культурах, на виробництві продуктів, які мають високу додану вартість і максимально пристосовані до безлюдного, якісного, високотехнологічного виробництва. Запорука успіху Ізраїлю - це селекція, використання дуже високоякісних добрив, спеціальних аграрних технологій від ампельного виробництва до величезних теплиць які більше рятують від спеки, коли в Україні - від холоду і багато іншого ...

Схоже, сучасні технології в Україні вирішать не все. Що ще потрібно, щоб вони були у нас ефективними?

Український аграрій не відчуває себе господарем на землі, він відноситься до неї не як до простору, з яким треба взаємодіяти, співпрацювати в процесі виробництва, а лише як до місця, яке його годує. Тобто переважає споживацьке ставлення. Відсутня ефективна підтримка держави, зараз вона орієнтована в основному на латифундистів, які можуть пролобіювати ті чи інші закони або їх відсутність. У держави немає особливого бажання підтримувати дрібного та середнього виробника. Практично відсутня система кредитування АПК, ринок фінансів виснажений, виробництво просто виживає, не думаючи про модернізацію, особливо в умовах касових розривів, пов'язаних з очікуванням продажів врожаю. У держави до сих пір, на жаль, немає стратегії модернізації сільського господарства. Довгі роки вона розглядалася, як виробник сировини, ніхто не замислювався про те, що потрібна глибока переробка. Допущено дуже багато стратегічних помилок. Свого часу Україна отримала величезний спадок від Радянського Союзу в вигляді переробної промисловості, але вона була дуже застарілою, приносила великі збитки, і в якийсь момент у когось, виникла думка, що це все не потрібно, значить його треба демонтувати, зруйнувати. Цукрова промисловість, якою Україна пишалася і яка давала їй в 18-19 столітті почесний статус годувальниці Європи, зараз майже повністю знищена. Правильним рішенням було б всі ці об'єкти зберегти, модернізувати і продовжувати нарощувати виробництво продуктів з доданою вартістю. Наприклад, Україна сьогодні може забезпечити сіллю всю Європу. Але цей продукт вивозитися у вигляді сировини, яка в інших країнах фасується та перетворюється в білу, тонку сіль. Потенціал українського АПК ще досить високий. Але для того, щоб його реалізувати, потрібні сучасні підходи. І найголовніше, роль держави в цьому повинна бути на порядок вище ...

Розмовляв Олександр КАРПЕНКО.