Саме це покликало до життя народну селекцію, котра засипала ринок продукцією сотень виноградних форм, а тепер виноградар вимушений підлаштовуватися під нові споживчі тренди. Такого висновку дійшов підприємець, власник СФГ «Ніка» із Токмацького району Запорізької області Станіслав Глущенко, якого днями відвідали учасники конференції «Золоте гроно 2018», що проходила за підтримки Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва у Запоріжжі.

Наприклад, серед кольорових сортів на ринку "Столичний" у Києві користуються попитом Лівія, Софія, Преображення, серед темних – Кодрянка, місцеві ринки можуть питати Галу, але основні затребувані сорти – Преображення, Лівія, Кодрянка, Кишмиш променистий. Тож, якщо перша плантація «Ніки», розбита 8 років тому, була засаджена сортами Лора, Аркадія, Дунав, Рішельє, Новий подарунок Запоріжжю, то вже другу ділянку господар засадив, підлаштовуючись під сучасні споживацькі тренди.

«Але питання не лише в підборі сортів, а в тому, що всі фермери викидають продукцію в один і той же проміжок часу, що обвалює ціну, – розмірковує фермер. – А тому треба думати, як розтягнути сезон постачання ягоди на ринок. Кожен може у своїй місцевості дізнатися про суму ефективних температур. Наприклад, ця точка нижче за температурним режимом на 2 градуси, ніж Мелітополь чи Кам’янка-Дніпровська. Мій варіант – відтягнутися з пропозицією в глиб осені, нехай спокійно продають Одеса, Херсон, а ми за рахунок пізнішого дозрівання прийдемо в жовтні та листопаді. Задля цього треба підбирати пізні сорти, накривати ягоду, як це роблять турки».

Станіслав Глущенко прийшов у виноградарство вісім років тому. Тоді ця справа здавалася йому набагато рентабельнішою і перспективнішою, ніж торгівельний бізнес, яким він досі займався. Бо ціна на продукцію мала пристойний рівень, було чимало вигідних каналів збуту. Придбав в одному із сіл кілька закинутих городів, розчистив від чагарників, збудував свердловину, обладнав крапельне зрошення. Однак після того, як виноградний ринок обвалився, не пошкодував про зроблене, навпаки став шукати шляхи підвищення рентабельності виноградного сектору своєї фірми. Він – яскравий приклад бізнесового підходу у дрібному виноградарстві. Нема сумніву, що він знайде правильні рішення, які допоможуть не лише зберегти, а й розвинути господарство.

Співпраця із супермаркетами – перспективний напрямок для «Ніки». Але поки що вони за обсягами закупок не дотягують до ринків. Він прораховував різні варіанти реалізації. Наприклад, доставка продукції власним транспортом у Київ чи Харків. Так, це небагато вигідніше, від закупівель оптовиків, але якщо такої можливості немає, то ціна 8-12 грн за кг —  це найкраще, що можна придумати на сьогодні, вважає підприємець.

Чи може він розраховувати на державні компенсації за придбані саджанці? Ні. Бо, по-перше, для цього треба, щоб сільськогосподарське виробництво становило 75% його бізнесу, по-друге, підтримка надається лише за саджанці тих сортів винограду, які є в реєстрі сортів, а їх всього два — Лора і Аркадія. Асоціації виробників треба добиватися того, щоб механізм підтримки був більш гнучким.