«No-Till» технологія - це сучасна модель обробки ґрунту, при якій ґрунт не обробляється традиційним, механічним і звичним для нас способом за допомогою оранки, а вкривається мульчею (подрібненими залишками рослинних культур).

«Нульовий» спосіб землеробства не слід сприймати спрощено, лише як відмова від оранки, оскільки даний метод - це, в першу чергу, складна технологічна модель, яка вимагає і особливих знань, і наявності висококваліфікованих фахівців, і спеціальної техніки, тому позитивний ефект від її застосування можна отримати, лише використовуючи комплексний і системний підхід.

Проте, на практиці доведено, що застосування «No-Till» технології дозволяє істотно знизити витрати на сільськогосподарські роботи, оскільки при цьому методі обробки полів знижуються трудовитрати і економиться значна частина дорогих ресурсів.

Історія виникнення нової системи землеробства

Основоположником даної технології став російський вчений і агроном Іван Євгенович Овсинський, який ще в далекому 1871 році почав проводити практичні експерименти на полях із застосуванням органічної мульчі без попередньої оранки. Отриманий досвід автор технології описав у своїй книзі «Нова система землеробства», яка потім тричі перевидавалася, оскільки користувалася значним попитом серед аграріїв.

Пізніше експерименти з безвідвальним способом обробки землі були проведені в Україні. Після отримання перших позитивних результатів даний метод стали масово вводити в практику в багатьох регіонах Радянського Союзу, однак через брак спеціальних знань, відсутність матеріально-технічної бази і низької якості обладнання, технологія застосовувалася в усіченому вигляді та  її ефективність була невисокою.

Впроваджуваний метод не був повністю «нульовим», оскільки земля найчастіше оброблялася за допомогою «плоскорізу» (без перевертання земельного пласта), тому до цих пір багато аграріїв, кажучи про «No-Till» технології, помилково мають на увазі звичайний безвідвальний спосіб обробки ґрунту, що є в корені невірно. Тому, перш, ніж починати впровадження даної технології, в першу чергу слід уважно вивчити її основи.

Основним плюсом застосування нового методу є те, що ґрунт (оскільки розпушування ґрунту не проводиться) краще зберігає вологу, тому технологія «No-Till» найчастіше застосовується у посушливих регіонах і на полях зі складним рельєфом, де традиційний спосіб оранки в принципі неможливий.

В даний час на систему нульового обробітку ґрунту припадає лише 6,8 відсотків всієї ріллі світу. Технологія «No-Till» отримала визнання та широко поширена в Сполучених Штатах, де використовується в основному для боротьби з вітрової ерозією, в Канаді, де застосовується для збереження вологи в степових районах, а також в Бразилії, Аргентині, Парагваї і Австралії. На перераховані вище країни припадає приблизно дев'яносто п'ять відсотків всіх використовуваних цим способом площ. До слова сказати, на європейському континенті методом нульового обробітку ґрунту обробляється лише три відсотки орних земель.

В чому полягає суть нової технології

Дослівно «No-Till» в перекладі з англійської мови означає «Не орати».

Аграрії давно знають, що механічна оранка ґрунту найчастіше призводить до ерозії ґрунту, а метод «No-Till» дозволяє цю проблему усунути, оскільки він передбачає щадну обробку землі (цілісна, що не порушена структура ґрунту є наріжним каменем і найбільш важливим компонентом даної технології) .

При використанні технології «No-Till» залишена  на поле стерня не спалюється і не заривається в землю, а всі органічні залишки подрібнюються до певного розміру і у вигляді мульчі рівномірно розподіляються по полю, тому головною вимогою при обробці землі даними способом є її рівна поверхня.

Розкидана досить товстим шаром мульча створює на полях потужне захисне покриття, зберігаючи і відновлюючи верхній шар родючого ґрунту, який дозволяє зберігати вологу. Мульча також чудово захищає ґрунт від вітрової ерозії, не дає проростати бур’янам і сприяє утворенню активної мікрофлори з великою кількістю мікро і макро елементів, які забезпечують високу врожайність культур.

Крім того, оскільки всі пожнивні відходи залишаються на поверхні, в ґрунті збільшується кількість гумусу, зростає рівень фосфору, відновлюється родючість землі, а завдяки тому, що витрати на паливо при використанні системи нульового обробітку значно знижуються, то відповідно скорочується і кількість викидів вуглекислого газу в атмосферу. При цьому відбувається явна економія ресурсів, оскільки знижуються амортизаційні витрати, що безумовно позитивно впливає на прибутковість.

Вчені порахували, що «No-Till» технологія дозволяє скоротити витрати на оплату праці в 1,6 раз, на паливно-мастильні матеріали більш, ніж в 2,2 рази, а на обладнання майже в півтора рази. При цьому загальна врожайність підвищується мінімум в три рази, а виробничі витрати скорочуються в цілому на дванадцять відсотків.

Не слід забувати і про таке актуальне на сьогоднішній день питання, як екологія, адже відмова від прямої оранки значно зменшує викиди шкідливих газів, які виробляє сільськогосподарська техніка.

Крім того, завдяки застосуванню технології «No-Till» вода в природних джерелах, за рахунок зменшення загальної забрудненості полів, стає значно чистішою. При цьому через зниження рівня вуглецевих виділень з ґрунту, нормалізується баланс атмосферного вуглецю, і розширюються можливості для запобігання опустелювання і деградації ґрунту.

На жаль, система «No-Till» має і свої недоліки. Вона досить складна, оскільки вимагає високої кваліфікації агрономів і суворого дотримання технології, яка повинна враховувати кліматичні та погодні умови, особливості ґрунту, наявність шкідників, інші чинники. Крім того, для проведення сільськогосподарських робіт за даною методикою необхідно мати спеціальне обладнання і машини.

В Україні технологію No-till успішно застосовують агрофірми Кіровоградської, Тернопільської та Житомирської областей. Керує процесом заслужений працівник сільського господарства Михайло Пилипович Дяченко, який має стаж роботи агрономом понад сорок років.

З 2006 року його агрофірма почала використовувати метод нульової системи обробки полів, яка зараз застосовується на загальній площі близько восьми тисяч гектарів. Господарство має високу рентабельність, швидко розвивається, і має кращі показники в регіонах з вирощування озимої пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшнику, сої та багаторічних трав.

Так що процес йде. Повільно, важко, але існує вже досить багато прикладів, коли використовуючи технологію "No-till" українські фермери отримують результати набагато вище, ніж при традиційному способі обробки землі.

За матеріалами сайту AgroStory