Дзвінки безкоштовні з усіх номерів стаціонарних і мобільних операторів зв’язку України.
Пн-Пт, 08:00-17:00
ПодзвонитиУкраїнський проект бізнес-розвитку плодоовочівництва створив цю сторінку, щоб малі та середні виробники та підприємства відчували себе більш впевнено у питаннях безпечності та якості продукції,сертифікації та пов’язаного з цим законодавства. Впродовж року ми будемо проводити інформаційні заходи та курси. До того ж, на цій сторінці ви знайдете ключову інформацію, новини, події та посилання довкола теми безпечності продукції, що регулюється законодавством України та проходженням сертифікації, яку кожен виробник і підприємство може обрати і пройти за бажанням.
Джерело даних: Клієнтки та клієнти UHBDP, річне опитування 2021
В Україні, як і у світі, на сьогодні питання якості та безпечності продукції розділено. Питання вимог щодо безпечності харчової продукції встановлює і регулює законодавство України. Підтвердження ж якості харчових продуктів відбувається зазвичай у процесі її добровільної сертифікації за національними стандартами на продукцію (ДСТУ) чи технічними умовами на продукцію (ТУУ).
Андрій Гармаш - фахівець із впровадження стандартів, провідний аудитор систем менеджменту якості
a) Викладення інформації щодо переліку документів, що мають мати/надавати покупцю продавці продуктів харчування власного (у т. ч. домашнього) виробництва під час продажу:
Надати приклади таких документів.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII продавець зобов'язаний надати покупцеві продукцію належної якості та інформацію про неї; якщо покупець зажадає – документ, що підтверджує якість реалізовуваної продукції не залежно від локалізації торгівельного місця.
Документами, що підтверджують відповідність харчових продуктів вимогам українського законодавства, є:
1. Сертифікат відповідності (ст. 1 Закону від 17.05.01 р. № 2406-III «Про підтвердження відповідності»). Сертифікат відповідності видається виробникові продукції. У документах (наприклад, видаткових накладних), за якими ця продукція передається СГ, виробник зобов'язаний зазначити реєстраційні номери сертифікатів відповідності (абзац п'ятий ч. 1 ст. 13 Закону № 2406). Не є обов'язковою сертифікація харчових продуктів вітчизняного виробництва, що реалізуються на території України (ч. 2 ст. 32 Закону № 771 “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»).
2. Міжнародний сертифікат і свідоцтво про визнання відповідності. Ці документи необхідно мати постачальнику на всю харчову продукцію, що ввозиться (імпортується) до України (п. 40 ст. 1, ч. 2 ст. 32 Закону № 771; ст. 1 Закону № 2406).
3. Декларація про відповідність. Цим документом виробник зобов'язаний супроводжувати свою продукцію, якщо так установлено технічним регламентом на відповідний вид харчової продукції (ст. 1, 13 Закону № 2406). У разі відсутності технічного регламенту, затвердженого законами України або актом КМУ, застосовується технічний регламент Європейського Союзу (далі – ЄС) (п. 84 ст. 1 Закону № 771, ст. 1 Закону № 2406). Оскільки відсутній технічний регламент на українські харчові продукти, затверджений законами України, нормативно-правовими актами КМУ або рішеннями законодавчих органів ЄС.
Згідно зі ст. 16 Закону № 2406 виробник має право скласти декларацію про відповідність за власною ініціативою або на підставі договору зі споживачем. Декларація про відповідність повинна містити такі відомості (ст. 28 Закону «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» N 124-VIII): визначення продукції (назва, номер партії, склад харчової продукції); сорт або категорію продукції; дату оформлення декларації, назву, адресу, статус і підпис виробника або його уповноваженого представника; назву, адресу та ідентифікаційний код у реєстрі призначеного органу з оцінки відповідності, який провів процедуру оцінки відповідності; назву та адресу об'єкта, де зберігається технічна документація з підтвердження відповідності.
4. Ветеринарні документи. До них згідно ст. 1, 32 Закону від 25.06.92 р. № 2498-XII «Про ветеринарну медицину» відносяться:
Також ветеринарні документи включають також ветеринарні картки та/або ветеринарно-санітарні паспорти на тварин. Ветеринарні документи видаються на продукти, що підлягають ветеринарному контролю. Перелік таких продуктів наведено у додатку 1 до Тимчасового порядку, затвердженого наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 18.03.99 р. № 6 (далі – Тимчасовий порядок № 6), а саме: жива риба і рибопродукти; раки, ракоподібні, жаби, молюски та інші гідробіонти; м'ясо і м'ясопродукти; молоко і молокопродукти; яйця, яєчний порошок, меланж, яєчна маса для переробки; тушки пернатої дичини; мед, бджолиний віск та інші продукти бджільництва; кров; тваринні жири; консерви, м'ясні, м'ясорослинні, рибні; сири; масло вершкове; маргарин; сухе, консервоване молоко і молокопродукти; продукти для дитячого харчування; ковбасні вироби; м'ясні концентрати; м'ясне, рибне, кров'яне і кісткове борошно; гриби.
Часто необхідно мати декілька документів, що підтверджують якість продукції, наприклад: для алкогольних напоїв необхідні сертифікат відповідності, декларація про відповідність і висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи; для м'яса і м'ясних продуктів потрібна декларація про відповідність, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи і ветеринарні документи.
Окрім зазначених документів споживач має право отримати інформацію про продукцію. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знаку для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об'єм тощо), умови використання;
4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;
7) дату виготовлення;
8) відомості про умови зберігання;
9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
На вимогу споживача продавець зобов'язаний пред'явити йому висновок державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи про відповідність продукції рослинного та тваринного походження, що реалізується, ветеринарно-санітарним нормам.
На вимогу споживача продавець (суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства звільнений від застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок) зобов'язаний видати розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу, з зазначенням назви суб'єкта господарювання та ринку, номера (ряду) торговельного місця, найменування товару, ціни товару, прізвища, ініціалів продавця та його підпису.
b) Доповнення інформації щодо необхідності визначення виробником національних (а за необхідності розробки власних) нормативних вимог до вироблюваної харчової продукції, з поясненням відмінностей та наведенням прикладів.
На упаковці кожного харчового продукту обов’язково має бути присутній напис про те, за якими нормативними документами він був проведений. Це необхідно для того, щоб, по-перше, мати можливість контролювати якість продукції і, по-друге, регулювати вимоги до неї. Наприклад, кількість вітамінів, жирів, вуглеводів, і відсоток вмісту масової частки основних інгредієнтів тощо.
Відповідно до Закону «Про стандартизацію» № 1315-VII нормативний документ - документ, що встановлює правила, настанови чи характеристики щодо діяльності або її результатів;
стандарт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері;
технічні умови - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.
кодекс усталеної практики – нормативний документ, що містить рекомендації щодо практик чи процедур проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування або експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів;
Кожен з нас не раз помічав рекламні упаковки продукції, на яких красується абревіатура «ТУ» (технічні умови). Це «власні» або «авторські» стандарти якості виробника. ТУ – це документ, котрий розроблений підприємством-виробником і є його майновою власністю, тож ознайомитися з ним можна лише з дозволу власника. При цьому вони не повинні знаходиться в протиріччі з обов’язковими стандартами, що поширюються на цей виріб. Сформульовані в ТУ вимоги повинні бути не нижче, ніж технічні характеристики і показники для відповідних груп товарів, на які є ДСТУ.
ТУ розробляється у випадку якщо на певний новий вид продукції взагалі не існує національних стандартів, або ж якщо йому потрібно розширити асортимент продукції, запровадити новітні розробки, вдосконалити технологічний процес, упаковку і таке інше. При цьому розробник технічних умов орієнтується на особливості свого виробництва й виходить з вигідних йому умов.
Наприклад, існує стандарт ДСТУ 4733: 2007 – морозиво молочне, вершкове, пломбір. Даний стандарт поширюється на морозиво, виготовлене виключно з молока і продуктів його переробки та відрізняється лише за вмістом жиру. Але виробник бажає додавати у свою продукцію такі компоненти, наприклад, горіхи, шоколад, ванілін, мак що не заборонені Мінздравом.
Продукція, виготовлена за технічними умовами, обов’язково повинна відповідати вимогам ДСТУ, проте, виготовляється за власною рецептурою підприємства з використанням новітніх технологій, що дозволяє здешевити собівартість готового продукту, наділити його певними (можливо лікувально-профілактичними) властивостями та максимально задовольнити вимоги споживачів виходячи з рівня їх купівельної спроможності.
Таким чином, на сьогодні в Україні виробник продукції має вибір нормативної документації, і сам вирішує, якими документами керуватися для опису характеристик і вимог до продукції, що випускається. ДСТУ або технічні умови в маркуванні товару не є критерієм якості – останнє слово завжди за споживачем, який вибирає між якістю і кількістю.
Вебінар «Документи, що підтверджують якість та безпечність сільськогосподарської/харчової продукції»
Як визначити, що необхідно зробити господарству для легалізації роботи потужностей на яких провадяться роботи з вирощування, обробки, переробки, зберігання продукції для наступної реалізації в рамках харчового законодавства?
Якщо ви займаєтесь обігом (виробництвом, доробкою, переробкою, зберіганням, транспортуванням з наступним відчуженням як-то продаж або обмін чи дарування) будь-якої плодоовочевої, ягідної продукції та/або меду (з деякими умовностями), як з метою отримання доходу так і без такої мети, ви маєте:
Пройти реєстрацію потужностей в ДПСС (Держпродспоживслужбі)
Якщо ви займаєтеся обігом меду,
ви маєте:
Отримати експлуатаційний дозвіл в ДПСС (Держпродспоживслужбі)
Мінімальні кроки щодо впровадження вимог харчового законодавства в залежності від складності технологічних операцій
1. Господарства, що виконують нижченаведені операції є первинним виробництвом і на них не поширюється вимоги щодо впровадження НАССР
Крок 1:
Визначити та впровадити загальні гігієнічні вимоги
Крок 2:
Проаналізувати та оцінити небезпечні фактори
Крок 3:
Вести записи щодо діяльностіЩодо плодоовочевої та ягідної продукції на місці вирощування:
Вирощування, збирання та продаж плодів, овочів та ягід “з поля” у свіжому виді, включно з наступними операціями в місці первинного виробництва:
Щодо меду у місці реєстрації пасіки:
2. Господарства первинного виробництва що виконують нижченаведені операції втрачають можливість назватися первинним виробництвом та мають впроваджувати НАССР
Крок 1:
Визначити та впровадити гігієнічні вимоги
Крок 2:
Проаналізувати та оцінити небезпечні фактори
Крок 3:
Вести записи щодо діяльності
Крок 4:
Розробити та запровадити постійно діючі процедури НАССР.
Щодо плодоовочевої та ягідної продукції:
3. Господарства що виконують нижченаведені операції мають подбати про впровадження НАССР
Крок 1:
Визначити та впровадити гігієнічні вимоги
Крок 2:
Проаналізувати та оцінити небезпечні фактори
Крок 3:
Вести записи щодо діяльності
Крок 4:
Розробити та запровадити постійно діючі процедури НАССР.
Щодо плодоовочевої та ягідної продукції:
Оброблення, переробка, акумулювання, зберігання, транспортування продукції стороннього виробництва
Щодо меду:
Також, якщо частину операцій для вас виконує інше господарство, або/та якщо на вашій потужності крім вашої сировини також оброблюється стороння сировина.
Господарства - виробники первинної продукції впроваджують загальні гігієнічні вимоги, а саме:
Щодо продукції рослинництва:
Щодо продукції бджільництва:
Господарства, що не є первинними виробниками харчових продуктів розроблюють програми передумови та впроваджують гігієнічні вимоги щодо наступного:
Господарства, що є первинними виробниками харчових продуктів
Мають щонайменше провести аналіз власного виробництва на можливість виникнення потенційних небезпечних факторів (забруднення продукції хімічними, фізичними та біологічними чинниками), що можуть вплинути на безпечність кінцевого харчового продукту з навколишнього середовища, як-то
та прийняти рішення, як звести до можливого мінімуму дію того чи іншого чинника.
Господарства, що не є первинними виробниками харчових продуктів
Мають провести аналіз власного виробництва на можливість виникнення потенційних небезпечних факторів (забруднення продукції хімічними, фізичними та біологічними чинниками), що можуть вплинути на безпечність кінцевого харчового продукту на всіх етапах виробництва, оцінити імовірність виникнення ризику забруднення продукції та розробити план дій для мінімізації впливу небезпечних факторів на безпечність продукції та наступні принципи НАССР.
Господарства, що є первинними виробниками харчових продуктів мають вести записи щонайменше щодо
Щодо продукції рослинництва:
Щодо продукції бджільництва:
Етапи впровадження
1. Підготовчим кроком розробки плану НАССР має бути створення групи НАССР. Якщо можливо, ця група повинна складатися з осіб, які представляють різні підрозділи потужності, від роботи яких залежить безпечність продуктів, включаючи керівників, та які мають знання про харчові продукти, технологічні процеси та відповідний досвід роботи. Якщо необхідно, на етапі розробки можна залучити зовнішніх експертів, які мають поглиблені знання про небезпечні фактори, характерні для харчових продуктів, технологічні процеси та принципи НАССР.
2. Група НАССР повинна розробити повний опис харчового продукту, який повинен містити інформацію, яка стосується його безпечності:
3. Група НАССР повинна у будь-якому форматі скласти блок-схему технологічного процесу, яка відображає всі етапи процесу в межах контролю за потужністю - від надходження неперероблених, частково перероблених або перероблених харчових продуктів, допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, до постачання харчових продуктів споживачам та іншим клієнтам, включаючи їх підготовку, переробляння, пакування, зберігання та транспортування. Усі технологічні процеси повинні бути представленими в належній послідовності разом з відповідними технологічними даними.
4. Після того, як блок-схему розроблено, група НАССР повинна підтвердити її відповідність дійсним технологічним процесам під час роботи потужності.
5. Наступний етап розробки системи НАССР полягає в аналізі небезпечних факторів визначення відповідних заходів з контролю. Враховуються:
Після завершення аналізу небезпечних факторів на всіх етапах технологічного процесу етапи, на яких, незважаючи на впроваджені заходи з контролю, ризик перевищення.
6. Далі група НАССР визначає (ідентифікує) критичні контрольні точки опираючись на власний практичний досвід та знання про процес та продукт з можливим використанням дерева рішень та виявляючи небезпечні фактори які можуть перевищити допустиму норму і призвести до загрози безпечності харчових продуктів.
7. Принцип 3 системи НАССР полягає у встановленні критичних меж для ККТ - це крайні прийнятні значення (показники), які відділяють виготовлення (випуск) безпечного продукту від небезпечного.
8. Принцип 4 системи НАССР полягає у встановленні процедур моніторингу щодо ККТ для встановлення того, чи дотримані критичні межі (чи є ККТ під контролем). При цьому здійснюється ведення протоколів проведення моніторингу, які повинні заповнюватись одразу після проведення вимірювань та/або спостережень. Встановлюють спосіб моніторингу, тобто яким чином здійснюється моніторинг, частоту моніторингу, відповідальність за проведення моніторингу.
9. Група НАССР завчасно розробляє коригувальні дії для кожної ККТ, які можна негайно застосувати у випадку, коли моніторинг свідчить про відхилення від критичних меж, що мають відповідати таким вимогам:
10. Група НАССР впроваджує процедури верифікації (перевірки), які дозволяють встановити, чи система НАССР працює правильно і ефективно, забезпечує контроль за небезпечними факторами, пов’язаними з харчовим продуктом та технологічним процесом, та належно виконується.
11. Валідація (підтвердження) плану НАССР - отримання доказів того, що всі елементи плану НАССР є правильними і забезпечують безпечність харчових продуктів, а саме:
12. Ведення записів та документації, що мають відповідати розміру потужності, особливостям технологічних процесів та давати змогу оператору ринку перевіряти впровадження та дієвість заходів з контролю, передбачених системою НАССР.
12.1. Документація системи НАССР поділяється на:
12.2. До базової документації належать:
12.3. До оперативних записів належать:
Спрощений підхід для певних категорій потужностей у застосуванні процедур, що засновані на принципах НАССР
1. Оператори ринку можуть впроваджувати процедури, засновані на принципах НАССР, що передбачає спрощене їх застосування у всіх випадках з урахуванням видів (природи) технологічних процесів, які здійснює оператор ринку, та розмірів потужності.
2. На потужностях з незначним ступенем ризику (не здійснюються підготовка, обробка чи переробка харчових продуктів) небезпечні фактори можуть контролюватися за допомогою програм-передумов. У таких випадках є достатнім застосування лише принципу 1 системи НАССР "Аналіз небезпечних факторів" і дозволяється не використовувати інші принципи системи НАССР.
3. До таких потужностей можуть належати в тому числі:
4. Якщо програми-передумови дають змогу контролювати небезпечні фактори у харчових продуктах і зобов’язання операторів ринку щодо випуску (реалізації) безпечних харчових продуктів виконуються, то допускається не здійснювати розробку, впровадження та застосування постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи НАССР.
5. У випадку візуального моніторингу допускається ведення записів з моніторингу лише при виявленні невідповідностей. Записи невідповідностей мають супроводжуватись записами про запроваджені коригувальні заходи;
Легалізація операторів ринку
Мабуть усі, хто стикався з обігом харчової продукції, чули, що у відповідності до законодавства України оператори ринку харчових продуктів мають пройти процедуру реєстрації власних потужностей, а деякі оператори мають ще й отримати експлуатаційним дозвіл на роботу потужності.
Як ідентифікувати, яка саме вимога поширюється на вас, якщо ви або ваше господарство є виробником, переробником або продавцем виключно продукції рослинного походження та або продукції бджільництва?
Державна реєстрація
Державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу. Державна реєстрація потужностей здійснюється компетентним органом шляхом внесення відповідної інформації до реєстру на безоплатній основі. Потужностям у реєстрі присвоюється особистий реєстраційний номер.
Якщо ви займаєтесь обігом (виробництвом, доробкою, переробкою, зберіганням, транспортуванням з наступним відчуженням як-то продаж або обмін чи дарування) будь-якої плодоовочевої, ягідної продукції, та/або меду (з деякими умовностями) як з метою отримання доходу так і без такої мети.
Щодо плодоовочевої та ягідної продукції:
Вирощування, збирання та продаж плодів, овочів та ягід “з поля” у свіжому виді, включно з наступними операціями в місці первинного виробництва:
Щодо меду:
Експлуатаційний дозвіл
У тому випадку, коли займаючись обігом меду:
Примітка: Отримавши експлуатаційний дозвіл оператор ринку автоматично отримує реєстрацію потужностей щодо яких цей дозвіл виданий
Отримуємо експлуатаційний дозвіл, якщо виконуємо наступні технологічні операції:
Щодо меду:
В Україні, як і в інших країнах нормативні документи на відміну від законодавчих та підзаконних актів є платними та придбати їх можна наприклад в інтернет-магазині національного органу зі стандартизації.
Сайт: dpss.gov.ua
Facebook: facebook.com/spsa.gov.ua
Приймальня:
Відділ зверенння громадян:
Законодавчо встановлено, що сертифікація харчової продукції в Україні не є обов’язковою, рівно як і сертифікація систем управління безпечністю харчових продуктів.
Але, у випадку, коли оператор ринку харчових продуктів має бажання або необхідність отримати сертифікат відповідності товару національному або приватному нормативному документу, він має пам’ятати про необхідність вибору акредитованого органу з сертифікації. Оператор ринку харчових продуктів має вибрати з-поміж ОС, що атестовані в Україні або мають атестацію іноземних органів з атестації.
На поточний момент в Україні існує 124 атестати про акредитацію органів з сертифікації продукції, процесів та послуг (за національним стандартом ДСТУ EN ISO/IEC 17065) та 70 атестатів про акредитацію органів з сертифікації систем менеджменту (за національним стандартом ДСТУ EN ISO/IEC 17021-1), в тому числі систем управління безпечністю харчових продуктів (СУБХП), що базуються на принципах НАССР.
Також звертаємо вашу увагу на наявність на ринку сертифікаційних послуг Органів з сертифікації, що мають акредитацію у відповідності до міжнародних стандартів EN ISO/IEC 17065 та EN ISO/IEC 17021-1.
У будь-якому разі, перед підписання договору співпраці запросіть у органа по сертифікації атестат акредитації та сферу акредитації, до якої має вбути включено необхідні види робіт.
Проведення випробувань продукції - один з етапів підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам. Вибираючи лабораторію, з якою ви буде співпрацювати звертайте увагу на атестацію лабораторії за вимогами національного стандарту ДСТУ ISO 17025 або за міжнародного стандарту ISO 17025.
На поточний момен в Україні існує 864 атестати про акредитацію випробувальних лабораторій акредитованих за ДСТУ ISO/IEC 17025. Перелік таким лабораторій та сіери їх акредитації можна знайти на сайті Національної агенції з акредитації України за посиланням.
Оператор ринку харчових продуктів може бути перевірений у період зазначений у річному плані здійснення заходів державного нагляду (контролю), тобто у період визначений у плані-графіку Держпродспоживслкжби який розміщено на сайті.
Підставою для проведення планового заходу державного контролю є наявність оператора ринку в щорічному плані державного контролю в сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, ветеринарної медицини.
Перелік підстав для проведення позапланових заходів державного контролю в сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, ветеринарної медицини визначені частиною четвертою статті 18 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин».
Відповідно, оператор ринку харчових продуктів може бути позапланово перевірений органами Держпродспоживслужби у разі звернення фізичної особи про порушення оператором ринку її законних прав, або на підставі обґрунтованої підозри щодо невідповідності якості продукції державним нормам.
Позаплановий захід (за зверненням фізичної особи) у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю). Після отримання Держпродспоживслужбою звернення споживача про порушення його законних прав, за наявності обґрунтованих підстав, а також за наявності інформації про найменування та адресу суб’єкта господарювання, яким порушено вимоги законодавства, відповідний структурний підрозділ Держпродспоживслужби надає погодження на проведення такої перевірки та разом зі скаргою споживача та дорученням щодо вжиття заходів згідно з чинним законодавством направляє його відповідному територіальному органу Держпродспоживслужби.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин», державний контроль має бути ризик-орієнтованим та здійснюватися з періодичністю, що є достатньою для досягнення цілей.
Заходи державного контролю здійснюються без попередження (повідомлення) оператора ринку, крім аудиту та інших випадків, коли таке попередження є необхідною умовою забезпечення ефективності державного контролю.
Аудити постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, та інспекції проводяться за умови повідомлення оператора ринку не пізніше ніж за три робочі дні до здійснення такого заходу.
Повідомлення надсилається рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) оператора ринку, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та/або відправленням електронної пошти на відповідну адресу оператора ринку, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або вручається особисто під розписку керівнику чи представнику оператора ринку.
Державний контроль у формах інспектування та аудиту здійснюється із застосуванням актів державного контролю. Акт державного контролю має містити вичерпний перелік питань для перевірки дотримання оператором ринку законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин. Кожне таке питання повинно містити посилання на вимогу нормативно-правового акта (статтю, частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку. Якщо за результатами інспектування або аудиту виявлено невідповідність, в акті державного контролю наводиться детальний опис відповідних порушень законодавства. Акт державного контролю складається у двох примірниках, один з яких вручається оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його складення.
Посилання на акти:
Штраф за порушення законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
У разі вчинення оператором ринку будь-якого з правопорушень, зазначених вище, вперше протягом останніх трьох років, що передують вчиненню такого правопорушення, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) видає оператору ринку припис щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин без оформлення відповідного протоколу.
Періодичність здійснення планових заходів державного контролю кожної потужності визначається на підставі ризик-орієнтованого підходу та має враховувати:
Таким чином, періодичність планових перевірок залежить виключно від ризик фактору підприємства (наприклад: від 1-єї інспекції та без аудиту кожні 2 роки для операторів з незначним ризиком до 4 разів на рік включаючи інспекції та аудити для тих, у кого дуже високий рівень ризиковості).
Періодичність позапланових перевірок – визначити не вбачається можливим, адже така періодичність залежить від відповідальності самого оператора ринку, його конкурентного бізнес-середовища та лояльності споживачів.
До органів виконавчої влади у сфері державного контролю належать:
Компетентний орган має право надавати особам, визначеним частиною 2 статті 9 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин», повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю.
Такими уповноваженими особами є:
Компетентний орган не має права надавати уповноваженим особам (що зазначені вище), повноваження щодо здійснення таких заходів державного контролю:
У випадку порушення контролюючим органом строків та процедурних норм, що визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» - доцільно звертатися до Державної регуляторної служби України або суду.
У випадку порушення контролюючим органом вимог Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин» - доцільно звертатися до центрального органу виконавчої влади, що формує політику у сфері безпечності та окремих показниках якості харчових продуктів або до суду.
Заходи державного контролю здійснюються у формі аудиту, інспектування, відбору зразків, лабораторного дослідження (випробування), клінічного огляду тварин, перевірки придатності тварин до транспортування, документальної перевірки, перевірки відповідності, фізичної перевірки.
У межах заходів державного контролю здійснюється також державний моніторинг.
Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, та постійно діючих процедур, розроблених оператором ринку з метою дотримання гігієнічних вимог, повинен передбачати перевірку безперервності та ефективності їх застосування, у тому числі:
Результати аудиту обов’язково враховуються під час визначення ступеня ризику діяльності оператора ринку (потужності) та періодичності здійснення планових заходів державного контролю.
Одна й та сама особа не має права двічі поспіль здійснювати аудит на одній і тій самій потужності.
Інспектування передбачає перевірку дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин, а також відповідності їх діяльності вимогам щодо:
Інспектування може включати в себе перевірку потужностей, прилеглої території, приміщень, обладнання та інвентарю, транспортних засобів, а також харчових продуктів та кормів; сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для переробки, які використовуються для приготування та виробництва харчових продуктів та кормів, напівфабрикатів; предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, побічних продуктів тваринного походження, пестицидів; біологічних продуктів, репродуктивного матеріалу, ветеринарних препаратів, здоров’я та благополуччя тварин; засобів та процесів прибирання і догляду; маркування, зовнішнього вигляду та реклами.
Особа, яка здійснює інспектування або аудит, має право проводити прості дослідження (випробування) у разі появи у неї обґрунтованої підозри щодо невідповідності або якщо такі дослідження передбачені щорічним планом державного контролю.