В кінці кожного агросезону в ангарах та на задніх дворах фермерів скупчується не один десяток пляшок, каністр, бочок та усіляких упаковок з-під агрохімікатів. Деякі з них можуть бути порожніми, в інших ще зберігаються залишки препаратів для наступного циклу. Однак всю цю тару рано чи пізно доведеться кудись подіти. Тут і виникає питання правильної утилізації відходів. Розглянемо, як з цими відходами варто поступити: що рекомендують самі виробники ЗЗР та добрив та чого робити не слід в жодному разі.
Утилізація тари з-під ЗЗР у Європі та США вже давно знаходиться під суворим контролем. Виробники та дистриб’ютори оплачують збирання тари з ферм та їх повторну переробку або утилізацію — це включено у вартість продукту. Тут не лише турбота про навколишнє середовище, а й очевидна економічна вигода від повторного використання переробленої сировини.
Як відомо, в Україні майже відсутній контроль утилізації тари з-під пестицидів. Ситуація ускладнюється ще й тим, що в нашій країні не тільки тару, а й самі непридатні пестициди знищувати практично ніде.
Відповідно до постанови «Про затвердження Порядку вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них» тара з під ЗЗР підлягає збору та утилізації підприємствами, на яких вони (пестициди) виготовлені, а також іншими підприємствами, що мають ліцензію Міндовкілля на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, позитивний висновок державної санітарноепідеміологічної експертизи, на договірних умовах. Але по факту, у більшості випадків це зробити досить складно через проблеми з логістикою транспортування небезпечних відходів. Ба більше, за словами координатора проектів розвитку ФАО в Україні Михайла Малкова, відсутність системи контролю обігу тари призвело не тільки до погіршення екологічної ситуації, а й до створення тіньового ринку використаної тари і, як наслідок, зростання внутрішнього виробництва контрафактної продукції.
Зрозуміло, що тара з-під пестицидів є токсичною, небезпечною для людей і навколишнього середовища, проте, каністри з-під пестицидів можна побачити навіть в домогосподарствах, які зберігають в них що завгодно, включаючи дизпаливо, мастило чи інші пестициди.
Фото з ресурсу: carefield.com.ua
Спалювання тари — досить поширений спосіб її утилізації. Під час горіння (навіть просто при нагріванні) такого сміття утворюється не тільки чадний газ і клуби диму. В результаті ми отримуємо гори токсичних речовин, в тому числі діоксинів, найнебезпечніших на сьогоднішній день хімічних речовин, які відомі в світі. Стічні води та річки розносять токсини на величезні території, вони потрапляють у питну воду, в воду для поливу сільгоспугідь, впливаючи не на одне покоління жителів. А проникаючи в один організм, ці речовини можуть успішно переноситися через будь-якi харчовi ланцюжки (наприклад, з ґрунту — від рослини до тварин і до людини, з води — в водорості, до риб і до людини).
Фото з ресурсу: carefield.com.ua
Досить популярним є захоронення тари на полігоні. У цьому плані закопування сміття є менш небезпечним, однак на повний біорозпад полімерних відходів у ґрунті знадобиться 200-400 років. По суті, це навіть не вирішення проблеми, а відкладання її на потім. Крім того, токсичні речовини з часом можуть проникнути далі у ґрунт та забруднити «законсервовану» воду у верхніх горизонтах.
Найбільш поширеним явищем в реаліях є утворення стихійних звалищ у посадках та на околицях міст. Несанкціоновані звалища завдають збитку не тільки природі, а й сусіднім селам. Нерідко сільські громади вимушені за свій кошт вивозити сміття з околиць на сусідні полігони, аби антисанітарія та сморід не псували їм життя.
Та найбільш правильним буде саме звернення до виробника чи дистриб’ютера, з яким фермери підписали контракт. В такому форматі сторони домовляються про виїзд робочої групи зі сторони постачальника ЗЗР, а аграрії зобов’язуються передати чисту тару на утилізацію. За законом, агровиробник повинен забезпечити утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилися ЗЗР, або укладати угоду з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію. Фактично це означає: є можливість для утилізації у фермера - утилізує, немає - тоді укладає договір з компанією.
Для приватних домогосподарств головна складність полягає у логістичній складовій, оскільки не кожний фермер може собі дозволити подолати декілька сотень кілометрів для утилізації тари чи залишків «хімії». Перш ніж здавати тару на переробку, її необхідно оглянути та правильно очистити — адже друге життя отримує тільки та тара, яка до цього підготовлена. В Європі для цього використовують метод потрійного промивання водою, він простий і допомагає не тільки очистити каністру від ЗЗР (процедура дозволяє видалити не менше 99,99% шкідливих речовин), а й використати розчин для захисту рослин на повну. Промивання забезпечує знезараження до рівня, коли тару можна вважати безпечними відходами.
Фото з ресурсу: syngenta.ua
Алгоритм промивання наступний:
- Злийте залишок речовини в пристрій для її застосування або змішувальний бак і почекайте щонайменше 30 секунд, доки речовина почне стікати зі стінок контейнера.
- Наповніть контейнер на чверть чистою водою.
- Надійно закрийте його кришкою.
- Струсіть і переверніть контейнер, щоб вода потрапила в усі щілини всередині контейнера.
- Вилийте воду з контейнера в пристрій для її застосування чи змішувальний бак, або збережіть її для дальшого використання чи утилізації.
- Почекайте щонайменше 30 секунд, доки вода почне стікати зі стінок контейнера.
- Повторіть цю процедуру ще, щонайменше, двічі для повного очищення контейнера.
- Спеціалісти рекомендують після закінченя промивання проколювати дно, аби, навіть втрапивши до рук піратів, тара не могла бути використаною.
Потрійне промивання дозволяє повністю використати вміст контейнеру, бо залишки хімікатів не осідають на стінках ємностей, а разом з водою потрапляють в бак обприскувача. Водою, що лишилася після промивання тари, можна полити ті культури, на яких попередньо використовувався її вміст.
Згідно законів, за утилізацію цієї тари платять імпортери і виробники. Зокрема, за даними Європейської Бізнес Асоціації, дев'ять провідних імпортерів агрохімікатів ( "Сингента", "Дюпон", "Байєр", "БАСФ", "Монсанто" тощо) щорічно вносять передоплату за утилізацію тари. За ці гроші компанії, що мають необхідні ліцензії та обладнання, повинні, за зверненням агрокомпаній, вивозити і утилізувати порожню тару з-під отрутохімікатів. Тому для українських фермерів утилізація тари безкоштовна — слід лише вірно набрати номер телефону. Пам’ятайте, що придбавши продукцію тієї чи іншої марки ви автоматично сплатили вартість на її вивіз та утилізацію (принцип – ціна враховує все), тому не бійтесь звертаись до офіційного представника ЗЗР у вашом регіоні.
