Усі компоненти, які утворюються шляхом природнього генезису за допомогою людини та не використовуються у першочерговій необхідності, мають бути повернуті у довкілля. Це своєрідний базис колообігу речовини та енергії у біосфері, за допомогою якого може існувати життя.  Саме тому, в попередньому циклі статей велика увага була приділена важливості компостування рослинних відходів, як невід’ємної оборотної речовини у ланцюгу ґрунт-рослина-ґрунт. Поживні речовини, які повертаються у ґрунт у вигляді органічних добрив, прямо впливають на підвищення його родючості та накопиченню гумусу.  

Саме ґрунтова родючість, а не сезонний стрибок врожайності, має бути показником якісної роботи агронома чи фермера. Адже щорічне підвищення родючості, наявність симбіотних ґрунтових організмів передує врожайності, а не навпаки. Коли врожайність/прибуток ставиться за самоціль, особливо в короткостроковій перспективі, виникає користувальницьке відношення до землі, що тягне безповоротні втрати родючого шару. Нерідко це відбувається через малодосвідченість деяких власників землі, однак величезну шкоду завдають несвідомі орендарі, що прагнуть отримати найбільші врожаї до закінчення строку оренди.

Розуміючи важливість цього питання серед усіх фермерів, які виступають орендодавцями, а також серед тих, хто всерйоз замислився над підвищенням врожайності своєї землі, ми звернулися до Лариси Старікової – координатора Аналітичного центру ГС "Аграрний Союз України" для отримання компетентного погляду на це питання.   

Проблема, як змусити фермера чи орендаря землі зберігати родючість гґрунтів, стоїть надзвичайно гостро. Вона не є простою до вирішення. На даний момент фермери не готові морально до того, щоб дбати про землю. Хоча зараз вже не та ситуація, що була на початку 90-х років, коли всі працювали один сезон і взагалі не дбали про родючість. Зараз ситуація стабілізувалася і ті, хто орендує землю, хотіли б, щоб у них принаймні не зменшувалась родючість. Але для цього потрібно вжити якісь заходи, особливо ті, що потребують витрат.  Тому в цій ситуації, якщо ми хочемо зберегти родючість земель, то фермерів треба якось підштовхувати. Є три шляхи, які можуть підштовхнути.

По-перше, власник повинен дбати про своє майно, тобто люди, які здають свою землю в оренду, мають вимагати від орендаря принаймні проведення аналізів ґрунту перед укладанням договору оренди і проведення аналогічних аналізів після закінчення терміну оренди. Сьогоднібільшість цих людей ще психологічно не готові поставити чіткі вимоги. В кращому випадку, вимогами можуть бути збільшення орендної плати, а про аспект більш широких інтересів не йдеться. Ці проблеми можливо вирішити завдяки змінам до Типового договору оренди землі, якими вдосконалено механізм управління в сфері використання та охорони земель, збереження і відтворення родючості ґрунтів. Відповідну постанову прийнято на засіданні КабМінУ 22 листопада 2017 р.

"Рішення буде сприяти захисту інтересів орендодавців – власників земельних ділянок, а також збільшення надходжень до місцевих бюджетів", – сказано в повідомленні міністерства.

Зокрема, прийняті удосконалення передбачають фіксацію в договорі оренди показників якісних характеристик ґрунтового покриву земельної ділянки на момент її передачі в оренду.

Крім того, передбачено зобов'язання орендаря по відшкодуванню орендодавцю-власнику земельної ділянки збитків в разі погіршення якості ґрунтового покриву орендованої земельної ділянки або приведення її у непридатний для використання за цільовим призначенням стан.

Також встановлено терміни виплати орендної плати за користування земельною ділянкою та посилена відповідальність в разі її несвоєчасної виплати (штраф, пеня).

З урахуванням нашої психології,  тим більше, якщо цей договір вже є затверджений актом державної влади, тоді це є аргументом.

Другий шлях: можна підштовхнути орендарів з боку ринку, оскільки продукція, яка потрапляє на ринок, повинна відповідати певним вимогам якості, таким як залишки пестицидів у продукції чи інших шкідливих речовин –  це світовий досвід оцінки якості продукції . Оскільки український ринок залишається невибагливим до якості продуктів, які на ньому представлені, деякі вітчизняні експортери відправляють свою продукцію у ті країни, де ці питання теж не підіймаються. Будь яка продукція с/г походження повинна відповідати так званим умовам доброчинності, аби кожен виробник, який прямо чи за допомогою трейдерів формує товарну партію, довів, що ця продукція при її вирощуванні не зашкодила якості ґрунтів.

Третім шляхом є розвиток системи галузевого саморегулювання. Цей проект має на меті поділити тих виробників, які дбають про збереження землі, від тих які цього не роблять. Тоді захист інтересів першої групи виробників буде зовсім інший та їх продукція стане більш конкурентоспроможною.

На сьогоднішній день в інтересах орендаря підвищувати якість земель. До цього можна підштовхнути шляхом створення корпоративного стандарту для тих виробників, які своєю с/г діяльностю виробляють якісну продукцію та при цьому зберігають родючість. Цей корпоративний стандарт буде відповідати нормам угоди про Асоціацію, європейському законодавству  та основним стандартам,які існують у світі в кожній конкурентній галузі.  Це можна впровадити шляхом створення, наприклад, національного сертифікату якості. Цей сертифікат стосуватиметься не якості с/г продукції, а дотримання умов збереження ґрунтів та об’єднає відповідальних виробників, які опікуються питаннями збереження родючості.

Таким чином, тільки активна позиція фермера, який надає свою землю в оренду та вимагає від орендаря підвищення родючості землі в ході його діяльності, є його основним важелем у регулюванні цього питання.