Якщо не знаєш, що вирощувати - вирощуй горіхи. Жарт, звичайно, але в цьому жарті є частка правди. Українські аграрії, світлі уми, які мають гроші, і багато інших тяжіють до такої думки і не тому, що плід волоського горіха зовні нагадує людський мозок. Хоча в Україні ніхто не знає, скільки площ зайнято горіховими садами, і складно прогнозувати зміни на внутрішньому ринку збуту, попит на цей білковий продукт стабільно високий, споживачі з’їдають всі вироблені в світі горіхи, культура споживання горіхів особливо розвинена в мусульманських країнах.
Горіхи завжди цікаві для виробника - приваблива вартість продукту, високий дохід, ростуть і плодоносять близько 100 років. Одна проблема - знайти хороші саджанці. В Україні таких практично немає. А якісні іноземні саджанці при перетині кордону в повітряному середовищі, без грудки землі, оскільки землю перевозити заборонено, втрачають вологу і псуються. Коренева система у горіха вразлива, легко пошкоджуються ворсинки корінців, а пошкоджене коріння стає розсадником патогенної мікрофлори. Звідси і хвороби, і складності з приживлюваністю.
Горіховоди по-різному вирішують проблему з посадковим матеріалом, поки що українські горіхові сади не відрізняються особливою привабливістю. Ось, кажуть в Молдові змогли, їх горіхові сади - чудо. Але бажаючих ділитися секретами майстерності немає. Навіщо створювати конкурентів у настільки прибутковому бізнесі? Незважаючи на це, експерти плодоовочевого ринку прогнозують новий виток розвитку горіхового справи і в Україні, тому що багато хто хоче цим займатися і не стоїть на місці.
Життя з пробірки
Сотні маленьких баночок з паростками нового життя в «софітах» світлодіодних ламп. Це майбутні саджанці ожини, малини, суниці садової, які вирощують in vitro (в склі). Вони тільки пробилися зі спеціального середовища, звареного агрономами, з вигляду схожого на мармелад. Незважаючи на мініатюрні розміри, саджанці сповнені сил, з відмінним імунітетом, без вірусів і бактерій. Про такий посадковий матеріал українські сільгоспвиробники можуть не тільки помріяти, але і придбати його. В Україні працює вже кілька лабораторій мікроклонального розмноження рослин in vitro. Одна з них у фермерському господарстві «Агролайф» в Миколаєві.
«Агролайф» більше десяти років культивує овочі та фрукти у Вітовському районі Миколаївської області. Овочі борщового набору не приносили очікуваних доходів, а цифри фінансового звіту в кінці кожного сезону підштовхували до пошуку нових культур, нових технологій. Так і з’явилася лабораторія in vitro. Історія роботи «Агролайф», крім іншого, є ще одною ілюстрацією до бестселера про горіхове виробництво в Україні.
«Ми спочатку займалися вирощуванням овочів, але холдинги, великі плодоовочеві компанії поступово витісняють дрібних виробників овочів борщового набору, - розповідає Володимир Хомут, голова фермерського господарства «Агролайф». - Виникла ідея посадити горіховий сад. Горіхи - продукт з високою вартістю і користується попитом на внутрішньому та зовнішньому ринках збуту. Умовно добрі саджанці горіхів з Молдови, Франції та Іспанії коштували дорого, 10-20 євро, і не мали гарантії якості. Під час вирощування виявилося, що багато саджанців уражено бактеріальними хворобами. Мало того, що дорого купили, ще й лікувати треба».
У пошуках саджанців високої якості з’явилася ідея створення власної лабораторії мікроклонального розмноження рослин in vitro. Успішна практика вирощування горіхів за такою технологією існує в Сполучених Штатах Америки та Ірані, перші успіхи відзначають турецькі агрономи. Мікроклональний метод розмноження дозволяє цілий рік і за короткий проміжок часу отримувати десятки і сотні тисяч здорових рослин з однієї лише бруньки. Ця перевага все більше приваблює українських сільгоспвиробників.
Компанія «Агролайф» орендувала приміщення вафельного цеху, переобладнала його під лабораторію in vitro. У агронома фермерського господарства Дмитра Кисельова був досвід вирощування саджанців з бруньки в пробірці і налагоджені контакти з професійними фахівцями в цій галузі, під їх чуйним керівництвом і розпочала роботу лабораторія. Півтора роки експериментували з бруньками горіха волоського. Перепробували всі можливі хімічні склади для обробки бруньок, всі описані і неописані рецепти середовища для вирощування саджанців. Розмножити грецький горіх вдалося, а ось укоренити - ніяк не виходило.
Завзятість привела представників господарства до Каліфорнії, де переймали досвід у найкращих фахівців. Американці нічого не приховували, надали презентацію з докладним описом процесів, але заокеанський рецепт не приніс успіху. «Агролайф» вів переговори з іранськими виробниками саджанців горіха волоського in vitro про покупку технології. Східні партнери запросили 100 тисяч доларів за протокол, а потрібно було два - протокол на розмноження і протокол на укорінення.
Володимир Хомут впевнений, що горіхову вершину їм ще треба буде підкорити, від цієї теми їх господарство відступатися не має наміру. Працюють: вивчають, «хімічать», готують розчини, експериментують.
Ягідний інкубатор
Паралельно з горіхом волоським в лабораторії займалися й іншими культурами: ожиною, малиною, суницею садовою (полуницею), підвоєм черешні, жимолостю, лавандою. Вже є свої напрацювання, успіхи. Зараз в лабораторії «приборкують» шавлій. Ця вибаглива рослина дало паростки в живильному середовищі, але з укоріненням не поспішає.
Тисячі саджанців з лабораторії in vitro висаджені на полях «Агролайф», не доставляють клопоту, бо не хворіють, прекрасно плодоносять. Саджанці «Агролайф» користуються попитом у виробників ягід, їх купують тисячами для закладки нових плантацій.
Володимир Хомут каже, що технологія мікроклонального розмноження рослин in vitro має дві незаперечні переваги - це швидкість отримання однорідної продукції і якість посадкового матеріалу.
In vitro - в перекладі з латинської означає «в склі», тобто рослини вирощують в пробірках. Метод in vitro гарантує високий індекс розмноження, що дозволяє оперативно отримати нові сорти рослин для виробництва. Технологія не вимагає великої кількості матеріалу для початку робіт і дозволяє розмножувати рослини, що важко розмножуються в природних умовах. Лабораторія in vitro працює цілий рік, не залежить від погодних умов за вікном, а головне - в процесі розмноження посадковий матеріал оздоровлюється.
Кухня in vitro
У лабораторії in vitro стерильно, як в операційній. На полицях збудовані тисячі порожніх баночок, отаких інкубаторів, після стерилізації вони чекають свого часу. У шафах - ємності з хімічними речовинами. На стінах кухні - протоколи підготовки поживного середовища для розмноження і вкорінення рослин. Для кожної культури свій рецепт.
«Лабораторія починається з кухні. Тут ми варимо живильне середовище, в яку потім висаджуємо експланти - частини рослин, які культивуються в умовах in vitro, для кожної рослини свій рецепт середовища. В її складі мікроелементи, макроелементи, аскорбінова кислота, гліцин, вітаміни, цукор. Хімічний склад підбирається під кожну культуру індивідуально, - розповідає лаборант Варвара Пилипенко і просить не фотографувати рецепти. Секрет фірми! - Поживне середовище розливається по стерилізованих банках, банки з середовищем автоклавуються, потім в стерильних умовах відбувається висаджування бруньок в середовище».
Бруньку рослини перед посадкою обробляють спеціальними розчинами для придушення всіх бактерій і грибків. Потрібно вбити всі патологічні організми, не вбивши рослину. Роботи проводяться в ламінарній шафі, де створена надчисте середовище, необхідне для маніпуляцій з біологічними продуктами. Ламінарний бокс обладнано примусовою вентиляцією, що забезпечує рух чистого повітря через спеціальні фільтри, а також спеціальними лампами та ультрафіолетовим освітленням. Після очищення повітря надходить всередину шафи рівномірним ламінарним потоком, який захищає біопродукт від контакту з навколишнім середовищем. Перед роботою з брунькою стіл ламінарної шафи знезаражують, обпалюючи його поверхню за допомогою спирту та вогню. Бруньку ділять і вводять в спеціальне середовище, приготовлене на основі агар-агару, що нагадує мармелад. Можна ввести тисячу бруньок, з них тільки п’ять проростуть, тому що будуть стерильними. Решта обростає грибками.
«Найскладніше в технології мікроклонального розмноження рослин in vitro - не заразити рослину, коли розрізаєш бруньку. Одна помилка - і доведеться заново вводити культуру. Якщо в перший тиждень після висадки грибок не з’явилося, то шанси загинути у рослини мінімальні», - розповідає лаборант Сергій Бондарєв.
Брунька зростає і розмножується при певному температурному і світловому режимі, заданих параметрах вологості. Через два місяці в пробірці з’являється пухнастий кущик. На другому етапі кущик розрізають на кілька частин і висаджують їх в зовсім інше за хімічним складом живильне середовище для вкорінення. На вкорінення потрібен ще місяць - два. Це залежить від культури. Коли корінці виростають, рослини виносять в кліматичні столи для адаптації - in vivo. Саджанці «саджають до гнізда» в касети з чистим торфом. Тут рослина набирається сил ще близько трьох місяців. Шлях від бруньки до готового саджанця триває близько половини року.
Отриманий з пробірки посадковий матеріал в польових умовах показує відмінний результат. Саджанці in vitro гарантовано оздоровлені, мають сильний імунітет і практично не потребують обробки засобами захисту рослин. Запровадження нової технології дозволяє забезпечити якість посадкового матеріалу і значно скоротити витрати на виробництві культур.
На горіхах - не на бобах!
Менеджер з розвитку плодоовочевого ринку Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва (UHВDP) Сергій Потапов вважає, що горіх - це не культура, це ціла релігія. З покоління в покоління передається віра в те, що наступна «зміна» заробить величезні гроші на горіховому бізнесі. Найрізноманітніші люди кидаються з головою в горіховий бізнес, незважаючи на певні складнощі, вірять в успіх свого підприємства. Так, дійсно, горіх - високобілковий, корисний продукт, смачний і затребуваний, успішно експортується. Але є і зворотна сторона ... шкаралупи.
«За останні 15 років в горіховому бізнесі прибуток, як правило, отримують ті, хто вирощує саджанці. Тому що за цей час саджанці ще не вийшли на свою врожайність, близько 50 відсотків посадкового матеріалу загинуло з тих чи інших причин. Хороших садів з високою врожайністю в Україні зараз немає. Вони ростуть, але повільно. Навіть до рівня Молдови ми поки не піднялися ні за кількістю, ні за якістю. Як було все на рівні скупки у населення, так і залишилося. Восени всюди стоять оголошення: «Куплю горіх», - говорить Сергій Потапов.
В Україні досі немає жодного успішного прикладу господарства, що займається виробництвом горіха високої якості в промислових обсягах. Горіховий бізнес, як був аматорським, так ним і залишився, фермери продовжують збирати невеликі партії горіха за готівку по містах і селах.
До 70 відсотків горіхових саджанців не можуть акліматизуватися, не приживаються, не виживають, вимагають пересаджування. Тому бізнес в основному обертається навколо збуту саджанців, а не готової продукції.
Сергій Потапов, заглядаючи вперед, прогнозує, що в Україні з’являться великі багаті підприємства з виробництва горіхів:
«Розумних, що правильно вкладають гроші, стає більше, аматорів - менше. Якщо в Україні зможуть виростити саджанці горіхів in vitro, виробники отримають гарантовано якісний посадковий матеріал замість сьогоднішнього кота в мішку. Хороший старт - половина успіху».
А щоб шанувальники горіховою теми не розслаблялися, скажімо, що фермерське господарство «Агролайф» у співпраці з одеським кооперативом «Горіх Причорномор’я» навесні 2017 року приступило до експериментального вирощування саджанців фундука in vitro. Чекаємо!
Риза - мікориза
В Білявському районі Одеської області розташований єдиний в Україні сад спільного вирощування волоського горіха, фундука та трюфеля. З 2012 року кооператив «Горіх Причорномор’я» заклав вже 150 гектарів саду і власний розплідник горіха волоського і фундука.
«Ми хочемо максимально здешевити виробництво саджанців і далі розвиватися за принципом кооперативу, давати в кредит саджанці тим, хто хоче вирощувати горіх і фундук за нашою технологією, - говорить керівник кооперативу «Горіх Причорномор’я» Павло Тулба. - Щоб виробники могли розвиватися, ми готові купувати отриманий урожай для подальшого доопрацювання та реалізації оптовими партіями».
Крім того, Павло Тулба зазначає, що вартість саджанців щепленого горіха майже в 3 рази перевищує номінальну вартість сіянця, сіянці волоського горіха дешевші також в плані догляді в період росту дерева до плодоношення. Це суттєвий аргумент за при створенні саду для бізнесу. «Горіх Причорномор’я» заклав сад на 100 років з горіхів перевірених сортів української селекції: Буковинська бомба-1, Буковинська бомба-2, Чернівецький, Буковинський. Вибрані сорти відмінно підходять для механізованого розколу шкаралупи, що важливо при формуванні ціни на готовий продукт.
У «Горіху Причорномор’я» волоський горіх і фундук розмножують за допомогою здерев’янілих живців дерев. Всі рослини обов’язково мікоризують. Мікориза - це гриб, який існує в симбіозі з рослиною, це і потужний "насос" для рослин. Мікориза не тільки подає їм воду з глибинних шарів ґрунту, але і живить. За допомогою мікоризи горіхи з ґрунту вбирають і засвоюють макро- та мікроелементи. Мікориза забезпечує швидкий розвиток рослини. І волоський горіх, і фундук без мікоризи не починають рости на відміну, скажімо, від яблуні.
«У нашому саду закладено маточник для вирощування саджанців фундука та налагоджено виробництво саджанців з відведень, здерев’янілих живців, зелених живців, отриманих від материнських рослин фундука, що ростуть в нашому саду. По всіх сортах фундука, що ростуть в нашому саду, ми безкоштовно надаємо консультації з вирощування і догляду», - розповідає Павло Тулба.
Зараз в «Горіху Причорномор’я» заготовлено 20 тисяч здерев’янілих живців, за допомогою закріплювача коріння агрономи формують коріння рослин.
«Ми готуємо якісні саджанці зі сформованою кореневою системою. Ділянка в 1 га для вкорінення горіхів закрита агроволокном і навісом із сіткою, що створює тінь, тут же розташована система крапельного зрошення і туманні установки. В таких умовах горіхи добре приживаються і не схильні до захворювань», - говорить керівник кооперативу.
Завдання «Горіха Причорномор’я» № 1: з’ясувати, як дешевше отримати якісні саджанці - живцюванням або in vitro. Втім, Павло Тулба вважає, що з появою нового ринку саджанців - якісних, з високою врожайністю, українські горіхи стрибнуть в ціні не вище молдавських або на їх рівень.
Світові ціни на горіх волоський формує Китай, який є найбільшим споживачем середньо- і низькосортного продукту, з якого виготовляється популярне в Китаї горіхове молоко. Волоські горіхи вищої якості, що відрізняються високим вмістом олії і великим розміром ядра, родом з США, Чилі і Франції. Якщо Україна займе нішу між провідними країнами-виробниками горіхів і Молдовою, це буде відмінний економічний результат. Є одне «але» - потрібно попрацювати над створенням бренду нового українського горіха. Поки ж репутація нашого горіхового продукту не сприяє його популярності.
Операція «Кооперація»
Кооператив «Горіх Причорномор’я» створений для розвитку мережі однодумців, готових вирощувати фундук і волоський горіх за запропонованою моделлю. Для оптової торгівлі дуже важливо з певною періодичністю формувати оптові партії однорідної продукції високої якості. Таке завдання простіше вирішити спільними зусиллями. Кооперація виробників тієї чи іншої продукції - це відмінна світова практика, яка демонструє успіхи в бізнесі. Павло Тулба вважає, що кооперація на внутрішньому ринку і об’єднання дрібних і середніх виробників навколо лідера - це доцільно і вигідно всім.
«Ми проектуємо переробку фундука в готовий продукт. Фундук в кущі не дозріває. Ферментація фундука відбувається після збирання, його олійність і смак формуються під час сушіння. Ми плануємо передавати саджанці майбутнім членам нашого кооперативу, щоб вони вирощували фундук на своїй землі і передавали нам на переробку», - пояснив Павло Тулба.
Але, навіть з урахуванням кооперації, вийти на світовий ринок українському виробникові буде простіше, якщо звернути погляд на виробництво органічних горіхів. На сьогоднішній день «Горіх Причорномор’я» приступив до першого етапу сертифікації як органічного виробника.
«Кооперація для вирощування / виробництва горіхів (зокрема грецьких) - звичайний і досить ефективний шлях в цьому бізнесі. Ферментація (підготовка) горіхової сировини, сушка, розколювання, калібрування, вибракування, упаковка - це процеси, що вимагають механізації та однакових підходів, в результаті яких виходить однорідна за складом сировина, - говорить Сергій Потапов. - Кооперація є хорошою світовою практикою, що дозволяє управляти бізнесом, який приносить прибуток».
