Про ґендерні проблеми на селі і не тільки

Якщо ви думаєте, що ґендерна рівність, коли чоловік і жінка мають рівні можливості, необхідна тільки жінкам, то помиляєтеся. Це потрібно будь-якому суспільству, яке прагне до економічної стабільності.

Виявляється, громада, де жінки не мають рівних з чоловіками прав і можливостей, не може досягти стійкого розвитку. Не варто недооцінювати роль жінок, перш за все, самим жінкам.

Український проект бізнес–розвитку плодоовочівництва (UHBDP) вже не один рік впроваджує принципи ґендерної рівності в усі напрямки своєї діяльності.

Олександра Гармаш, менеджер ґендерних та міжпроектних програм, погоджується з тим, що на поверхні в Україні ґендерних проблем непомітно, але якщо дивитися в корінь...

–  На поверхні в Україні рівні права і, як наслідок, рівні можливості. Які проблеми? У нас їх немає? Так навіщо про це говорити? Проблеми порушення прав людини були підняті до розгляду після Другої світової війни, прийняли конвенцію про те, що важливо дотримуватися прав людини, важливо про це повторювати, нагадувати, говорити і відстежувати. Тому що, як тільки ми перестаємо звертати увагу на проблему, часто ситуація починає скочуватися вниз, – пояснює Олександра Гармаш.

Якщо говорити про ґендерну рівність в Україні, то у нас немає таких критичних проблем, як в країнах Африки та інших державах, де зафіксовані факти дискримінації жінок: вони не володіють землею, не приймають рішень про те, як витрачати свої гроші. В Україні є рівність, яку забезпечує Конституція України, але не зовсім однакові можливості для чоловіків і жінок для розвитку бізнесу, побудови кар'єри. В принципі такий стан справ у більшості сферах діяльності. З року в рік статистика показує, що жінки на одній і тій же посаді в середньому отримують заробітну плату на 10– 30 відсотків менше, ніж чоловіки. Дивно, що дуже часто жінки самі є ініціаторками більш низької зарплати.

Наприклад, сайт work.ua проаналізував інформацію, і виявилося, що, дійсно, жінки, які подають своє резюме, відпочатку закладають зарплату нижче, ніж чоловіки. Ці ґендерні проблеми знаходяться в голові. Зазвичай дівчаток виховують так: ти берегиня, ти – майбутня мати, ти повинна бути в сім'ї і це головне. Тому коли жінка починає будувати кар'єру, на неї починають дивитися косо, вона може відчути себе неповноцінною, бо не може виконати «основну функцію». Свою конкурентоспроможність на ринку жінки представляють, точніше, думають, що вони представляють, заниженим рівнем доходу...

–  А як йдуть справи з правами чоловіків?

–  В Україні обмежені і права чоловіків. Важливо розуміти: ґендерна рівність – це про всіх: і про чоловіків, і про жінок. Ґендерна рівність – це одна зі статей прав людини. Повторюся, важливо постійно перевіряти, чи правильним шляхом йдемо, чи не порушуємо ми свободи різних людей. З ким залишається дитина після розлучення? З мамою. Чому? Мама краще. Чому мама краще? Тому що тато гірше? Ніяких особливих показників для порівняння немає. Коли чоловік бере декретну відпустку, є дві крайності, або його сприймають як героя, але частіше його вчинок часто не схвалюють. Якщо це вибір сім'ї, чому суспільство дозволяє собі це засуджувати? Ґендерна рівність передбачає свободу вибору кожної людини, виходячи з внутрішніх потреб. В останні два роки виникли нові проблеми, пов'язані з війною на сході. Не всі чоловіки готові воювати, і є достатня кількість жінок, які бажають стати військовими. Проте жінки досить часто чують: “Це не твоє місце, йди, вари борщі”. Начебто Конституція України нам гарантує права і свободи, начебто все добре, але дивимося вглиб і бачимо проблему”.

–  Які ґендерні проблеми в сільському господарстві?

–  В Україні згідно з трудовим законодавством жінкам заборонено займатися деякими видами діяльності, тому що небезпечно, шкідливо тощо. Чому не поставити жінку перед фактом – це шкідливо, але обирати тобі? Нехай вона сама вирішує. Наприклад, жінка-підприємець не має права надавати приватні послуги на тракторі. Це пішло з давніх часів. Трактори старих моделей відрізнялися великою вібрацією двигуна, і в Радянському Союзі спочатку жінок посадили за трактор, потім заборонили таку роботу. До сих пір закон забороняє українкам заробляти гроші, надаючи послуги, навіть на сучасному, легкому в управлінні міні-тракторі. Ми не говоримо, що це колосальна проблема, що всі жінки прагнуть працювати на тракторі, але якщо жінка захоче, вона не зможе зареєструватися приватним підприємцем і офіційно надавати такі послуги.

–  Є офіційна статистика, скільки в Україні жінок займаються агробізнесом?

–  Ми дуже акуратно ставимося до офіційної статистики. Однозначно можемо сказати, що у нас набагато більше с-г виробників чоловіків, ніж жінок. Працюючи в проекті, ми беремо за основу свої дані. У нас досить велика клієнтська база, близько 30 тисяч клієнтів і клієнток, і вибірку можна робити якісну. На сто наших клієнтів/ок припадає 15 зареєстрованих бізнесів і 85 працюючих в тіні. Проблема є: люди не довіряють, бояться бути прозорими, помітними. В зареєстрованих бізнесах жінок в 5 разів менше, ніж чоловіків. Офіційний бізнес -це звісно і більша відповідальність, але при тому і більше можливостей розвиватися, це як мінімум більший достіп до залучення інвестицій.

–  Чому жінки не хочуть реєструвати бізнес?

–  Поки бізнес тільки розвивається, він ще невеликий, сім'я працює разом. Як тільки обсяги продукції збільшуються, дружина (як правило) йде в бік, чоловік очолює справу. UHBDP не може змушувати, штовхати до офіційної реєстрації, але створює умови для розвитку жіночого бізнесу. Ми надаємо інформацію про те, як приймати рішення, як готувати стратегічний план і давати йому об'єктивну оцінку, крім того, допомагаємо перейти на “ти” з комп'ютером, розрахувати собівартість вироблених продуктів. Важливо, що на наших зустрічах люди знайомляться, знаходять однодумців, можуть дізнатися про результати роботи інших, надихнутися на більш серйозну діяльність і навіть на роботу в кооперації.

Сільські жінки, за даними нашого соціологічного опитування, в середньому зайняті 14 годин на добу. Це і сімейні клопоти, турбота про дітей і домівку. Як правило, в сім'ї один комп'ютер, і найменше доступу до нього має саме жінка. А в сільському регіоні доступ до інформації можна отримати тільки через Iнтернет. Наше завдання створити умови, щоб у жінок з'явилися можливості, такі ж, і не менше, ніж у чоловіків, щоб мати змогу отримувати якісну сучасну інформацію про технології вирощування, про ведення бізнесу.

–  Який результат?

–  Потрапляючи в проект, жінки починають вірити в себе, бачать перспективу в розвитку, починають активно вчитися. Жінки більше довіряють жінкам: ми бачимо, як навколо однієї успішнішою фермерки формується жіноче співтовариство. Наш проект створює умови для розвитку, розширює економічні можливості. Наше завдання – підтримати подальший розвиток і співпрацю жінок, бо через свою завантаженість вони у меншій мірі підтримують бізнес-зв'язки.

–  Держава зацікавлена в успішних жіночих бізнесах на селі?

–  Питання ґендерної рівності піднімається, в першу чергу, тому, що працююча жінка – це додатковий ВВП країни. Якщо жінка виходить на роботу, вона заробляє, платить податки, ВВП зростає. Цей факт доведений в країнах Європи і Північної Америки. Що стосується ведення бізнесу, відсоток виживання бізнесу більше, якщо їм керує жінка. Якщо жінка береться за справу, то вона, як правило, процвітає.

–  Представники слабкої статі витриваліші та відповідальніші?

–  По-перше, не використовую дефініцію «слабка стать» щодо жінок.Дле хочу сказати, що бізнесвумен не тільки заробляє гроші, а й впливає на суспільство, впроваджуючи соціальні проекти. Жінка, яка веде бізнес робить більший внесок в розвиток своєї громади.

–  На ваш погляд, яка головна проблема сільських жінок?

–  Треба розвиватися і постійно вчитися. Те, що ми закінчили школу, училище або інститут – чудово, але життя йде далі, з'являються нові знання і нові вимоги. Для того, щоб бути успішною, потрібно прагнути нових знань. Коли у людини з'являється бажання отримувати знання, вона починає шукати джерела цих знань. Потрібно дивитися в майбутнє, представляти свої бажання, вибудовувати кроки, задавати питання сусідам, консультативним службам, благодійним фондам.

–  Мені здається, в нашому суспільстві не прийнято звертатися за допомогою такого характеру...

–  Для проекту – це виклик впроваджувати в сільській місцевості культуру підприємництва, бізнес-підходи та розуміння, що розвиватися краще в групі, тому що разом можна досягти більшого. Повторюся, це великий виклик для нас, особливо коли ми працюємо з жінками, що мають маленьких дітей. У проекті досить мало жінок у віці 25– 35 років, тому для такої категорії жінок ми намагаємося проводити додаткові заходи на місцях. Приїжджаємо, знайомимося, шукаємо ініціативну жінку, яка, як позитивний вірус, впливає на свою громаду, збирає потреби і дає нам інформацію про те, що необхідно, що буде корисним. Звичайно, у нас є успішні історії розвитку жіночого бізнесу, але їх небагато.

Тамара Грищенко переїхала з Миколаєва в село Дорошівка і не замкнулася на своїй присадибній ділянці, весь час шукала прогресивні методи ведення сільського господарства, прийшла в наш проект. Надихнувшись прикладом Тамари, її подруга, Людмила Войтюшенко, приєдналася до неї, і вони вже разом почали відвідувати семінари, аналізувати інформацію і думати, що робити далі. Тамара завдяки проекту побачила перспективу в вирощуванні овочів і фруктів і зібрала навколо себе людей, готових кооперуватися, щоб створювати великі партії однорідної продукції і виходити на якісно новий ринок збуту зі своєю продукцією, а не стояти під палючим сонцем уздовж дороги. Щоб допомогти об'єднатися жінкам, фахівці проекту UHBDP зустрілися з ними в Дорошівці і дали покрокову інструкцію подальших дій.

–  Чим відрізняються жінки-фермери європейських країн, де немає ґендерних проблем, від наших?

–  Як мінімум у них є посудомийні машини. А закінчивши свою роботу, вони взувають симпатичні туфлі на підборах або без і йдуть по прекрасній дорозі, яка навіть під час дощу залишається чистою. У сільських жінок в Європі інші умови життя – там зручно, комфортно.. В Україні ми від цього далекі. Під час зустрічей з жінками ми завжди піднімаємо тему можливостей. Але вони (жінки) варяться в своєму котлі і практично не мріють. Дуже часто жінки навіть не можуть сформулювати, чого вони хочуть.

–  Але Ви їм в цьому допомагаєте?

–  Проблеми підприємництва на селі, вважають жінки, криються в дуже важких законах. Але у нас найкращі закони в світі! Скаржаться, що податки душать. Але в тому ж Ізраїлі податки складають 30 відсотків від доходів, а у нас – 5. Спілкуючись з жінками, з'ясовую, що основний бар'єр для розвитку підприємництва – це відсутність спеціалізованих знань. Як вести бізнес – цього мало хто знає на селі: ні школярі, ні люди середнього віку, ні пенсіонери. Ми спочатку випускаємо зі школи людей, непідготовлених бути частиною держави, неготових розвивати державу. Діти повинні розуміти, навіщо платити податки і як вони витрачаються. А той, хто платить податки, повинен бути шанованою людиною! Здорово було б, якби в усіх сільських бібліотеках були комп'ютери і добре підготовлені фахівці, які могли б підказати потрібні джерела інформації людям старшого віку.

Наше завдання, як проекту, змушувати людей формулювати свої потреби, йти від довгого опису проблем. Чому питання надання ідей для вирішення проблем ґендерне? Подивіться, хто у нас в державі знаходиться в сфері прийняття рішень? Чоловіки. Для нас дуже важливо, щоб і чоловіки, і жінки брали участь в ухваленні рішень.

–  Який потенціал сільських жінок?

–  Вони дуже швидко спалахують і не перегорають, а починають працювати, закручувати всіх навколо себе. Жінкам треба надавати нові можливості, саме тому в усіх канадських проектах є фахівець з ґендеру. Наш проект спрямований на економічний розвиток, для нас дуже важливо створювати майданчик, де будуть рівні можливості і для чоловіків, і для жінок.

Наш проект є інформаційною платформою, ми доносимо до жінок сучасні технології вирощування плодоовочевої продукції, навчаємо правилам ведення бізнесу, допомагаємо встановити контакти з активними жінками в районі, області. І якщо є група жінок, готових до змін, то фахівці проекту UHBDP нададуть методичну допомогу. За більш детальною інформацією звертайтесь за телефоном контакт– центру: 0 800 500 184 (дзвінки безкоштовні).