У попередній статті про вирощування змішаного горіхового саду, ми торкнулися важливої теми симбіотичного співіснування грибкових організмів із рослиною. Чому цій темі приділяєтся така велика увага?

Гриби це справжні гіганти «підземного» світу, вони мають величезну розгалужену мережу, яка пронизує ґрунт на сотні метрів навколо у всіх напрямах, а їх маса часом досягає кількох тонн. Маючи потужний ферментативний апарат, здатний виробляти різні специфічні ферменти, вони можуть перетравлювати (розщеплювати) найрізноманітніші поживні речовини у ґрунті, такі як детрит (рослинні залишки) та гуміни. Відомо, що гумус у ґрунті представлений, в тому числі, солями гумінових кислот, тобто сполуками органічної структури з неорганічними елементами, тобто мінералами ґрунту: фосфором, калієм та ін., а також азотистими сполуками.

Гумус можна алегорично порівняти зі «складом», де є всі поживні речовини для рослин. Але рослинам доступний, так званий, рухомий гумус, легкорозчинний. Цю частину гумусу рослини здатні вбирати своїми кореневими волосинками, що пристосовані для всмоктування. Тому, коли закінчується органічний корм детриту, мікроби-сапрофіти починають споживати запаси легкодоступної частини гумусу.

Таким чином, доходимо висновку, що деякі з мікроорганізмів є конкурентами рослин, і тому лише мінеральне живлення на основі NPK (азот, фосфор, калій) не вирішує проблеми дружнього співіснування всієї біоти ґрунту між собою. Потрібно зазначити, що запасів гумусу в доглянутому ґрунті вдосталь, але рослини все ж не можуть його засвоїти, бо у них немає ферментів, здатних розчепити складні біохімічні сполуки на прості. У цій задачі допомагає симбіотична грибкова культура – мікориза, тобто специфічне утворення між гіфами грибів (грибницею) і корінням вищих рослин. Це результат їх симбіозу - спільного взаємовигідного співіснування, або співжиття.

Мікоризація - найпотужніший засіб та спосіб мінерального живлення рослин. Вона не тільки забезпечує рослини всім необхідним, а й нормалізує (або дозує) надходження хімічних солей та інших поживних речовин в кореневому живленні рослин, що є найдосконалішою природною технологією, суворо збалансованою за всіма компонентами. І якщо основна частина грибів здатна самостійно видобувати вуглеводи, розкладаючи своїми ферментами целюлозу і лігнін, то інша частина грибів цього не може. В харчуванні їм необхідні готові вуглеводи у вигляді простих цукрів - глюкози. Саме виділенням цукрів рослиною привертають всіх навколишніх симбіонтів.

На глибокому розумінні цих процесів і було започатковано виробництво біоферментатора Джиги – аераційної системи для розведення та активації мікоризи. Поживний розчин підтримується додаванням меляси, водоростей, рибного гідролізату, яка служить їжею для грибкових організмів. Принцип роботи біоферментатора заснований на постійній циркуляції повітря всередині бака за допомогою нагнітаючого насоса. Цей вихровий процес необхідний для вимивання корисних водорозчинних компонентів через найтонші пори спеціальної мембрани, в якій міститься вихідний субстрат. В основу цього субстрату входить Леонардит - біопрепарат з високим вмістом фульвових кислот і живої, активної мікрофлори.

Так само, Олександр Джига використовує і інші біопрепарати, для отримання розчину, яким проводять обробки рослин по листу та додають в крапельне зрошення. Процес біоферментації є економічно доцільним, оскільки 5-6 літрів біопрепарату, що завантажується у фільтруючу мембрану, може ефективно обробити та наситити 1 м3 води за 12-15 годин. При цьому більшість біопрепаратів є доступними для широкого кола фермерів завдяки досить низькій ціні, яка знаходиться в діапазоні 50-200 грн/л. Обробка 1 гектару при використанні технології Мікосенергія 20 літрами біоферментованого добрива коштує 40 грн.

Олександр рекомендує використовувати різні біопрепарати для приготування «закваски»: бактеріальні (Планріз), грибкові (Триходермін) або комбіновані препарати (Байкал) тощо. Важливим фактором у застосуванні біопрепарату, в основі якого знаходяться живі мікроорганізми, є його дружність до аборигенних видів ґрунту. Ця біота що проживає ґрунтовому шарі є невід'ємною складовою і формує його в певних агрокліматичних умовах. До них відносяться бактерії, грибки, найпростіші, нематоди, водорості, які природнім чином населяють ґрунтовий горизонт. Проте, потрібно пам'ятати, що внесення будь-якого біопрепарату навіть з симбіотними організмами може створити стресовий стан для ґрунтової біоти.

З цією метою в «закваску» до біопрепаратів, рекомендується додавати лісову підстилку, родючий шар землі, компостовані залишки рослин та гною, які були отримані з даного ґрунту і містять всі аборигенні види. Це дозволить під час аерації в біоферментаторі підвищити резистентність, тобто стійкість місцевих видів мікроорганізмів до грибків і бактерій з біопрепарату, це досягається за рахунок схрещування аборигенних видів з ефективними селекційно відібраними. Відповідно, в ґрунт будуть вже вноситися симбіотної групи цих істот. Таким чином утворюється потрійний зв'язок між бактеріями, грибами та рослинами. Про ключові правила правильного та швидкого компостування ми розповімо у наступній статті.