При всьому різноманітті видів цього шкідника в довжину представники родини сягають від 1,3 до 3 мм. За зовнішнім виглядом вони трохи схожі на молеподібних лускокрилих. У них біле або жовтувато-червоне тіло з темними цятками, а їхні 4 крила, що складаються будиночком, укриті білим борошнистим пилоподібним нальотом. Рухливі в молодому віці личинки білокрилок харчуються соком рослин. Потім вони закріплюються на споді листків. Деякі види білокрилок – небезпечні карантинні шкідники.

Морфологія та біологія розвитку шкідника

Імаго 1,5-2 мм завдовжки, з 7-ми члениковими вусиками, блідо-жовтого або блідо-коричневого забарвлення, з довгастим тілом та двома парами вузьких борошнисто-білих крил, облямованих волосками; на першій парі крил є дві поздовжні жилки, верхівка верхньої жилки з чотирма щетинками.

Яйце до 0,24 мм завдовжки, жовте, довгасте, з коротким стебельцем. Яйця самка розміщує купками у вигляді кільця по 10-20 шт. на нижньому боці молодих листків. Середня плодючість самок – 130 яєць. Тривалість ембріонального розвитку залежно від температури коливається від 7 до 13 діб.

Личинка білувата, пізніше блідо-жовта, безкрила, з червоними очима, видовжено-овальна, вкрита шипами й восковими виділеннями у вигляді бахроми та двома нитками на кінці тіла. Личинки четвертого віку, або німфи, 0,8 мм завдовжки, плоскі, овальні, рухливі.

Тривалість розвитку одного покоління білокрилки за оптимальних умов (температура повітря +21…+23°С, відносна вологість повітря 63-75%) становить 23-25 діб. Тривалість життя дорослої комахи безпосередньо залежить від виду кормової рослини. На баклажанах вона становить 35 діб, а на огірках, томатах та перці – відповідно 19, 14 і 4 доби.

У теплицях, оранжереях розвивається цілий рік, віддає перевагу вологим, тінистим місцям. Влітку теплична білокрилка мігрує з теплиць на прилеглі до них ділянки і розмножується на різних культурних рослинах та бур’янах.

Шкоди завдають личинки, німфи та імаго, живлячись соком рослин; при цьому вони виділяють липку солодку масу, на якій розмножуються сажкові гриби (Cladosporium sp.). Грибний наліт ускладнює асиміляцію листками вуглекислого газу та призводить до загального пригнічення рослин. Пошкоджені листки скручуються і засихають.

Поширені види

Найбільш описаний вид з усіх представників родини – тютюнова білокрилка, небезпечний карантинний об'єкт, що поширився по всьому світу. Тіло дорослої комахи, термін життя якої 14 днів, жовтого кольору, крила білі, ноги світло-жовті. Самиця відкладає від 50 до 300 яєць. Харчується цей вид овочевими, баштанними, квітковими й технічними культурами, лікарськими рослинами, багатьма видами бур'янів і кормовими травами. Паразитує він і на плодових, ягідних цитрусових і деревних рослинах. Особливу небезпеку становить тютюнова білокрилка для рослин у теплицях та оранжереях. Цей шкідник переносить до 100 видів вірусів, багато з яких можуть привести до втрати врожаю. Серед біологічних ворогів тютюнової білокрилки – золотоочки, хижі блощиці й деякі види сонечок. Окрім тютюнової білокрилки, найбільш поширені й описані такі види родини:

Як визначити, що на рослинах оселилися білокрилка?

  1. Якщо потрясти рослину, то вгору злітають білі мошки, схожі на крихітну міль;
  2. На споді листової пластини з'явилися напівпрозорі лусочки – личинки шкідника;
  3. Якщо на листках і стеблах рослини виникають хлоротичні жовті плями, а потім утворюється липкий наліт – медяна роса, або падь, яка є відходом життєдіяльності білокрилки, а рослина відстає у рості й розвитку, значить на ній паразитують білокрилки.

Біологічні заходи захисту від білокрилки. Ентомопатогенні гриби метарізін

Metarizium anisopliae - це ґрунтовий грибок, він найбільш ефективний проти ґрунтових шкідників: дротяників, хрущів, підгризаючих совок. Але також його рекомендують проти зимуючих стадій колорадського жука та білокрилки.

Використовувати ентомопатогенні гриби в якості основи мікробіологічних добрив є напрочуд раціонально, адже близько 30% доступного для рослин азоту утворюється в результаті розкладання хітину комах. Істотну роль в круговороті азоту відіграють гриби роду Metarhizium, які заражають ще живих комах, а потім розкладають залишки комах, переводячи азот хітину комах в доступну для рослин форму.

Особливістю всіх грибкових патогенів є те, що вони повністю не вбивають своїх господарів (в нашому випадку шкідливих комах), а тільки стримують їх чисельність на певному рівні (якщо загинуть усі комахи, то самі гриби теж не зможуть існувати), тому застосування метарізіну не повинно виключати інших методів боротьби:

Метарізін вносять в ґрунт будь-яким доступним способом: методом змішування з добривами, в розчині з поливної водою, обприскуванням ґрунту. Застосування препарату рекомендовано восени або навесні, особливо в період випадання проливних дощів. Після внесення препарату ґрунт обробляється відповідно до технології: оранка, культивація, дискування, підгортання. Найбільш ефективно вносити препарат у вологий ґрунт перед його обробкою. Під час висадки розсади або саджанців, замочують кореневу систему в розчині препарату або вносять його з поливної водою. Щорічне застосування препарату сприяє суттєвому зниженню кількості ґрунтових шкідників.

Галузь застосування

Використовувати метарізін можливо не тільки в якості добрива та стимулятора росту, але й як засіб боротьби з личинками колорадського жука, дротяників, хрущів та капустянки. Особливо рекомендується вносити препарат в землю восени, в сезон дощів, для того щоб до наступного сезону знезаразити ґрунт.

Способи застосування:

  1. Вносити в ґрунт метарізін можна будь-яким з доступних способів: як шляхом змішування з добривами, так і розчиненням у поливній воді з подальшим обприскуванням ґрунту.
  2. Норма витрати - 100гр / 1 сотку, 50гр / 1,5-3 л води.
  3. Максимальна результативність досягається під час внесення перед перекопуванням або підгортанням у вологий ґрунт.

Заходи безпеки

Безпечний для людей, тварин, дощових черв'яків, а тому застосування препарату не вимагає особливих заходів безпеки. Грибок Metarizium anisopliae відомий вже більше 100 років. Наприкінці ХIX століття російський мікробіолог Ілля Ілліч Мечников виділив його з хлібного жука кузьки. Зараз з цим грибом працюють десятки лабораторій по всьому світу, і не встановлено жодного випадку зараження людини або тварини (крім комах) цим грибом.